Читать книгу Казки на ніч (збірник) - Руслан Горовий - Страница 30

– Думай головою!

– Буду!

– І менше чекінься там, хто знає, хто за чим слідкує і шо в кого в голові?

– Добре!

Поцілувалися.

– Ну з Богом. Іди.

Не вистачить ніяких слів, щоб написати оду жінкам, які проводжають чоловіків на війну.

Я особисто, відправляючись у зону АТО, не їду воювати, не їду надовго, однак бачу на обличчі дружини неспокій. Ні, звісно, вона розумниця і тримається, однак війна є війна і, незважаючи на те що я не їду в саме пекло, шанси потрапити в біду є завжди. А що ж казати про тих жінок, які відряджають чоловіків боронити рідну землю.

І все ж вони відряджають. Відряджають, як і сто, і двісті, і тисячу років тому. Кажуть, що війна то чоловіча справа. Так і є, однак не забуваймо, що вона ще й випробування для жінок.

Не треба далеко ходити, достатньо згадати, хто в основному працював на підприємствах під час Другої світової й відновлював усе навколо після неї.

А на війні тільки й розмов про жінок, які лишилися вдома.

– У мене троє хлопців, Руся! Троє! Моїй Оксані пам’ятник треба ставити.

– Тут, звісно, теж не цукор, однак моїй Люді там у рази важче. І господарство, і доньки!

– Увесь час дзвоню, якшо зв’язок дозволяє. Ну а як же ж? Сім місяців пацану! Марічка там сама. Їй дуже важко, а я тут!

Дім, діти та дружини – це, мабуть, єдина тема розмов на війні, яку підтримує кожен боєць. Ті, хто не встиг побудувати власну родину, тихо заздрять чоловічим розмовам старших.

– Дивись, ось моя люба, – показує мені фото боєць.

– А ось моя!

– А це моя, глянь, то ми разом на Чернечій горі.

– А моя, глянь, яка красуня!

У такі моменти ще чіткіше розумієш, за що воюють хлопці. Ми приречені на перемогу, адже кожен вояк розуміє, кого він закриває собою.