Читать книгу Казки на ніч (збірник) - Руслан Горовий - Страница 32

Коли я був зовсім маленьким, то казки мені розповідав або батько, або мамина мама – баба Аня. Бабини казки я любив найбільше, бо це був цілий ритуал.

По-перше, щоб почути бабину казку, до неї треба було, як мінімум, поїхати з ночівлею, а це вже круто. По-друге, власне сама казка. Наставав вечір. Дід Василь, тихо матюкаючись, відкидав «Ізвєстія», гасив настільну лампу і сідав дивитись праграму «Врємя». Бабуся йшла робити вечерю, а я бавився на дивані, поглядаючи на діда. Подивившись новини, дід зазвичай мовчки йшов курити на вулицю або до сусіда, а мене баба відправляла на сідало, тобто спати.

Дід з бабою жили на центральному проспекті, на другому поверсі побудованого полоненими німцями будинку.

Баба починала розповідати чергового «Івасика-Телесика» чи «Котигорошка», а я, лежачи в ліжку, дивився, як по стіні повзе світляна пляма від фар пізньої машини на проспекті. Я щосили намагався не заснути, чекаючи важливого моменту.

– Аж бачить Івасик, летять повз дерево гуси, – розповідає бабця. – От він до них і промовляє… – Розповідь переривається, бабуся засинає. Посміхаючись, легенько штовхаю бабусю.

– І що промовляє?

– Промовляє? – прокидається бабуся. – А, ну так, промовляє. І так промовляє… І так промовляє… – Бабуся знов дрімає.

– Гуси-гуси-лебедята, – продовжую сам, – візьміть мене на крилята. Так, бабусю?

– Га? Шо? – знов виринає на мить зі сну бабуся. І раптом продовжує ні в тин ні в млин: – І схопив тоді Котигорошок булаву!

– Ха-ха-ха! – лунає в хаті. – Бабунь, ти ж про Телесика розповідала!

– Та й правда, – спросоння веде баба. – Схопив Телесик булаву…

З цього моменту я вже регочу на повну. Бабуся ніяк не хоче прокидатися, бормоче щось з усіх казок одразу. Повертається дід.

– Знов бабу мучаєш, шалопай. Не бачиш, вона за день наробилася, язиком не ворочає. Давай спи. От виростеш, будуть твої онуки з тобою, як ти, ото, з бабою.

Дід не свариться, швидше трохи докоряє. Я посміхаюся йому в темряві й тихенько втуплююся в стелю, на якій бігають світляні плями від машин. За мить я нарешті засинаю.

Інколи я прагну хоч на мить повернутися в ті часи. І подеколи це вдається. Я повертаюся до діда з бабою у снах і знову слухаю бабині казки.