Читать книгу Шопенгауер як ліки - Ірвін Ялом - Страница 5

Екстаз у мить злиття… оце воно! Справжня сутність та основа всіх речей, мета й призначення самого буття.

– Алло, це Філіп Слейт?

– Так, я слухаю.

– Це лікар Герцфельд, Джуліус Герцфельд.

– Джуліус Герцфельд?

– Голос із минулого.

– Далекого минулого. Я б сказав – з епохи плейстоцену. Джуліус Герцфельд. Навіть не віриться – це ж скільки… мабуть, років із двадцять минуло? То в чому річ?

– Бачиш, Філіпе, я телефоную з приводу оплати за мої послуги. Скидається на те, що я не отримав повну суму за нашу останню зустріч.

– Що? Остання зустріч? Але я певен, що…

– Філіпе, я жартую. Як бачиш, дещо в цьому житті залишається незмінним – я так і залишився жвавим і невгамовним стариганем. Гаразд, буду серйозним. Постараюся коротко пояснити мету мого дзвінка. Я маю певні проблеми зі здоров’ям та якраз міркую про те, щоб вийти на пенсію. І через усі ці думки в мене з’явилося непереборне бажання зустрітися з колишніми пацієнтами – так би мовити, підбити підсумки, задовольнити цікавість. Якщо схочеш, поясню детальніше пізніше. Тож маю до тебе таке запитання: ти не проти зі мною зустрітися й годинку потеревенити? Пригадаємо наші зустрічі, розкажеш, як склалося твоє життя… Для мене це було б корисно й цікаво – і хто його зна, можливо, для тебе теж?

– Гм, годинку… Гаразд – чом би й ні? Сподіваюся, зустріч безкоштовна?

– Хіба що ти захочеш, щоб я оплатив твій час – це ж я наполягаю на зустрічі. Як щодо цього тижня? Скажімо, у п’ятницю вдень?

– П’ятниця? Добре. Мене влаштовує. Зустрінемося о першій. Я не братиму грошей за свій час, але цього разу зустрінемося в моєму офісі – він розташований на Юніон-стрит, 4-31. Юніон-стрит, що біля Франклін. Знайдете номер офісу на покажчику – «Лікар Слейт». Тепер я теж працюю терапевтом.

Джуліус поклав слухавку й аж здригнувся. Він розвернув крісло й витягнув шию, щоб кинути погляд на міст «Золоті Ворота». Після такого дзвінка йому було конче необхідно побачити щось красиве. А ще – чимось зігріти руки. Він набив пінкову люльку тютюном «Balkan Sobranie», запалив сірника й затягнувся.

О та-а-ак – цей теплий насичений аромат латанії, медовий, терпкий – чи є в світі те, що може з ним зрівнятися? Він поринув у спогади й пригадав той день, коли кинув курити. Майже одразу після візиту до стоматолога – то був його сусід, старенький лікар Денбоер, який двадцять років тому відійшов у кращий світ. Двадцять років – це ж треба! Його видовжене голландське обличчя й окуляри в золотій оправі зринули в пам’яті так ясно, ніби лікар стояв перед ним. Старий Денбоер під землею вже понад двадцять років, а він, Джуліус, ще топче її. Принаймні поки що.

– Мене турбує ось це утворення на твоєму піднебінні, – злегка похитав головою Денбоер. – Треба б зробити біопсію.

І хоча результати біопсії були негативними, Джуліус стрепенувся, бо того ж таки тижня він був на похороні Ела – його партнера по тенісу. Той теж був курцем і помер від раку легень. А ще він саме читав книжку Макса Шура «Фройд: життя і смерть», у якій автор яскраво змальовував, як Фройдова залежність від сигар спершу зруйнувала його піднебіння, потім щелепи і нарешті забрала життя. Шур пообіцяв, що допоможе Фройду, коли настане його час, і коли той сказав, що йому вже несила терпіти жахливий біль, дотримав свого слова й зробив йому смертельну ін’єкцію морфіну. Ото був лікар! Хіба зараз знайдеш такого? Понад двадцять років без тютюну, яєць, сиру і тваринних жирів. Здорове й щасливе життя, хоч і з певними обмеженнями. До того клятого огляду, що перевернув усе догори дриґом. Тепер усе було дозволено: куріння, морозиво, зайве реберце, яйця, сир… усе, що забажаєш. Хіба тепер щось мало значення? Годі було й шукати в чомусь сенсу – через рік Джуліус Герцфельд лежатиме в землі й годуватиме черв’яків, а його молекули хаотично шукатимуть нових з’єднань. Рано чи пізно, через кілька мільйонів років, уся Сонячна система лежатиме в руїнах.

Джуліус відчув, як його знову огортає відчай, і спробував відволіктися, подумки повернувшись до телефонної розмови з Філіпом Слейтом. Філіп – терапевт? Чи це можливо? У його пам’яті він залишився холодним і байдужим до інших людей – і, зважаючи на їхню розмову, нічого не змінилося. Джуліус знову взявся до люльки і похитав головою в мовчазному здивуванні. Він розгорнув медичну карту Філіпа й почав перечитувати те, що надиктував після їхньої першої зустрічі.

НАЯВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ: сексуальна одержимість із тринадцяти років, нав’язлива мастурбація, починаючи з підліткового віку й донині – подеколи чотири-п’ять разів на день. Постійно думає про секс, мастурбує, щоб заспокоїтися. Витратив більшу частину життя на думки про секс, зізнається, що «за той час, який я витратив на гонитву за жінками, можна було отримати ступінь доктора філософії, вивчити китайську чи астрофізику».

СТОСУНКИ: Одинак. Живе разом зі своїм собакою у маленькій квартирі. Жодних друзів-чоловіків – ані однісінького. Жодних контактів із колишніми однокласниками чи однокурсниками з коледжу. Абсолютно самотній. Ніколи не мав тривалих стосунків із жінкою – свідомо їх уникає. Надає перевагу сексу на одну ніч, подеколи підтримує стосунки з жінкою близько місяця, після чого вона їх сама припиняє, бо хоче чогось більшого, її дратує той факт, що її використовують, або ж те, що він продовжує бачитися з іншими жінками. Для нього важливе відчуття новизни – пацієнтові подобається отримувати нові сексуальні перемоги, але й це його не задовольняє. Іноді під час подорожей знайомиться з жінкою, а після сексу кидає її – і вже за годину вирушає на пошуки нової партнерки. Занотовує всі свої перемоги, оцінює їх. За останній рік переспав із дев’яноста жінками. Розповідає про це без жодних емоцій – ані сорому, ані вихваляння. Якщо ввечері залишається наодинці з собою, його огортає тривога. Секс для нього має заспокійливий ефект. Після сексу легко заспокоюється й може цілий вечір читати. Гомосексуальні схильності й фантазії відсутні.

ІДЕАЛЬНИЙ ВЕЧІР? Якомога раніше вийти на «полювання», підчепити жінку в барі, переспати з нею (бажано до вечері), а потім якнайшвидше позбутися – бажано не пригощаючи вечерею (та зазвичай таки доводиться пригощати). Має велике бажання швидше задовольнити свої потреби, щоб почитати перед сном. Абсолютно байдуже ставиться до перегляду телевізора, кіно, зустрічей із друзями та спорту. Ідеальний відпочинок – читання або класична музика. Палкий прихильник класики, історії та філософії – не любить художньої літератури, сучасних авторів. Охоче говорить про праці Зенона й Аристарха, бо віднедавна ними захопився.

БІОГРАФІЯ: Виріс у Коннектикуті, один син у батьків, родина досить заможна. Батько – інвестиційний банкір – вчинив самогубство, коли Філіпові було тринадцять років. Нічого не знає про причини такого вчинку, хоча висловив припущення, що підштовхнути батька до такого кроку могла невпинна критика з боку матері. Очевидна дитяча амнезія – майже нічого не пам’ятає про перші роки життя, а також про похорон батька. Коли йому було двадцять чотири, мати вийшла заміж вдруге. У школі тримався віддалік від інших, фанатично занурювався в навчання. Близьких друзів ніколи не мав, а коли у віці сімнадцяти років вступив до Йєлю, повністю розірвав стосунки з родиною. Телефонує матері раз чи двічі на рік. Ніколи не бачився з вітчимом.

РОБОТА: Успішний хімік – займається розробкою гормональних пестицидів для компанії «DuPont». Робочий день чітко з восьмої до п’ятої, особливого задоволення від роботи не отримує, останнім часом навіть нудиться. Стежить за актуальною інформацією, що стосується його галузі, але виключно в робочий час. Високий дохід плюс вигідні опціони на акції компанії. Справжній скнара – обожнює контролювати свої активи й інвестиції; обідає зазвичай удома, вивчаючи інформацію щодо ринку цінних паперів.

ВРАЖЕННЯ: Шизоїдний тип, сексуально одержимий. Поводиться відсторонено, не дивиться в очі – наші погляди жодного разу не зустрілися. Уникає особистого контакту, і гадки не має, як вибудовувати стосунки, на моє раптове запитання про те, яке враження склалося в нього про мене, кинув спантеличений погляд, немовби я говорив каталонською мовою чи суахілі. Був дуже напружений, мені з ним було некомфортно. Почуття гумору відсутнє. Абсолютно. Освічений, говорить правильно, але не щедрий на слова, тож мені довелося добряче попрацювати. Страшенно переймається з приводу вартості лікування (хоча може собі це дозволити). Просив її зменшити, однак я відмовився. Засмутився, що сеанс розпочався на кілька хвилин пізніше, одразу поцікавився, чи зустріч триватиме на кілька хвилин довше, щоб не платити гроші задарма. Двічі запитував, наскільки завчасно потрібно поінформувати мене про припинення лікування, щоб не платити зайвого.

Коли Джуліус закрив карту, йому спало на думку: «Отже, минуло двадцять п’ять років – і Філіп тепер психотерапевт. Чи є в світі ще хтось, кого годі й уявити в такій ролі? Скидається на те, що він зовсім не змінився: ані краплинки гумору, все ще зациклений на грошах (мабуть, краще було нічого не казати про несплачений рахунок). Психотерапевт без почуття гумору? І такий холодний. А ця непохитна вимога – зустрітися в його офісі?» Джуліус знову здригнувся.