Читать книгу Шопенгауер як ліки - Ірвін Ялом - Страница 9

Матуся й татусь Шопенгауери: Zu Hause2

Міцний фундамент нашого світогляду – і водночас його глибина чи поверховість – закладається ще в дитинстві. Згодом він шліфується й удосконалюється, однак загалом залишається незмінним.

Якою людиною був Генріх Шопенгауер? То був жорсткий, похмурий, стриманий, непохитний і гордовитий чоловік. Кажуть, що 1783 року, за п’ять років до народження Артура, Данциг перебував в облозі прусської армії, а запаси їжі та фуражу майже вичерпалися. Шопенгауери були змушені розквартирувати у своєму заміському маєтку генерала ворожої армії. На знак подяки прусський воєначальник запропонував Генріху фураж для його коней. Що на це відповів Генріх? «У моїй стайні є все необхідне, сер, а коли запаси вичерпаються, я просто заб’ю коней».

А як щодо Артурової матері, Йоганни? Сентиментальна, жвава, схильна до фантазій і кокетування жінка. Незважаючи на те, що 1787 року весь Данциг вважав їхній шлюб неймовірною подією, він виявився трагічною помилкою. Трозінери – родина Йоганни – мали скромне походження й протягом тривалого часу захоплювалися шляхетними Шопенгауерами. А тому, коли тридцятивосьмирічний Генріх почав залицятися до сімнадцятирічної Йоганни, вони поставилися до цього дуже схвально. Йоганна ж не могла опиратися волі батьків.

Чи вважала вона свій шлюб помилкою? Висновок робіть самі – ось що вона написала багато років по тому, немовби застерігаючи молодих дівчат, які зіткнулися з проблемою вибору: «Розкіш, статус, титули – усе це надто спокусливо для серця юної дівчини, усе це спонукає жінок якнайшвидше вступити у шлюб… хибний крок, через який вони жахливо страждатимуть решту свого життя».

«Жахливо страждатимуть решту свого життя» – сильні слова з вуст Артурової матері. У своїх щоденниках вона зізнавалася, що перш ніж до неї почав залицятися Генріх Шопенгауер, вона вже кохала одного юнака, однак доля їх розлучила. Її смуток був таким сильним, що вона вирішила прийняти пропозицію Генріха. Чи мала Йоганна вибір? Навряд чи. Традиційний шлюб вісімнадцятого століття, вигідний для обох, влаштували її родичі з міркувань збільшення статків та соціального статусу. А кохання? Про це між Генріхом та Йоганною Шопенгауерами ніколи не йшлося. Пізніше у своїх мемуарах вона напише: «Я зображала пристрасну любов не більше, ніж він того вимагав». Любові бракувало й іншим членам родини: і юному Артуру Шопенгауеру, і його сестрі Адель, молодшій від нього на дев’ять років.

Любов між батьками породжує любов до дітей. Нерідко ми чуємо історії про батьків, яких любов поглинула настільки, що їхнім дітям залишаються тільки крихти. Однак ця «нульова» економічна модель любові позбавлена сенсу. Насправді усе навпаки: що більше любиш, то більше віддаєш не тільки дітям, але й усім довкола, ставишся до всього з любов’ю.

У дитинстві Артуру бракувало любові, і це серйозно вплинуло на його майбутнє. Діти, які не відчувають зв’язку з матір’ю, її ніжності, не здатні розвинути в собі впевненість, що дозволяє полюбити себе, повірити в те, що їх полюблять інші, у те, що це почуття взагалі існує. У дорослому віці їм притаманна відчуженість, вони занурюються в себе й часто сприймають інших людей як своїх суперників. Саме такими були психологічні передумови, що вплинули на формування світогляду Артура Шопенгауера.

2

Удома (нім.).