Читать книгу Шокова терапія. Оповідання - Саки - Страница 10

– Мені, звісно, подобається ця нова мода: брати з собою на вибори дітей кандидатів, – сказала місіс Пенстреппон. – Це якось пом’якшує суворість політичної боротьби, та й дітям потім буде що згадати. І все ж, моя тобі порада, Матильдо, – не бери з собою Гіацинта до Лафбріджа.

– Не брати Гіацинта? – вигукнула його мати. – Але, власне, чому? Джаттерлі привезе з собою трьох. Вони роз’їжджатимуть по всьому місту у візку, запряженому парою нубійських віслюків, щоб усім було видно, що їхній тато – міністр у справах колоній. Ми ж у своїй передвиборчій програмі наголошуємо на сильному військово-морському флоті, ось тут і стане в пригоді Гіацинт у своєму матроському костюмчику. Він у цьому вбранні має просто блискучий вигляд.

– Та хіба в тому річ, як він виглядатиме? Гіацинт – чудова дитина, але є в ньому якась… гм… неприборканість. Іноді він мене просто лякає. Ти, мабуть, уже забула історію з молодшими Гаффінами, а я ще дещо пам’ятаю.

– Саме тоді я була в Індії, але мені стисло переповіли суть. Так, він поводився неналежно.

– Він сів у візок, запряжений козлом, і на повному ходу спрямував його на візок із малюками Гаффінами. Той, звичайно ж, перекинувся, притиснувши Джекі Гаффіна, наймолодшого, а поки няня відбивалася від козла, Гіацинт, немов збожеволівши, періщив Джекі паском.

– Не буду його виправдовувати, – зітхнула Матильда, – але вони, напевно, вивели його з рівноваги.

– А от і ні. Річ у тім, що хтось бовкнув йому, ніби Гаффіни наполовину французи – адже дівоче прізвище їхньої матері Дюбок, – а в нього саме того ранку був урок історії. Ішлося про поразку англійців у битві при Кале, і Гіацинт розлютився. Він заявив, що помститься цим жабоїдам за підступне захоплення наших міст, але ми й уявити не могли, що в нього на думці. Пізніше я пояснила йому, що ми вже давно не воюємо з Францією, та й малюків Гаффінів можна лише частково вважати французами. А він на це відповів, що періщив паском тільки французьку по

ловину Джекі, тому що англійська перебувала під уламками візка. І якщо вже поразка під Кале викликала в нього таке обурення, то страшно уявити, що може статися у випадку поразки на виборах.

– Справа давня, тоді йому було лише вісім років. Хлопчик подорослішав і значно краще володіє собою.

– Сумніваюся. Діти з такою вдачею, як у Гіацинта, не змінюються з віком – вони просто більше дізнаються.

– Нісенітниця. Йому сподобається. А до тієї миті, коли оголосять результати, він уже втомиться. І не можна не зважати на те, що новий матроський костюмчик, який я сама йому пошила, якраз того відтінку синього кольору, який ми використовували у передвиборчій кампанії,– він чудово пасує до його блакитних очей.

– Заради хвилинного ефекту ти готова поступитися здоровим глуздом, – похитала головою місіс Пенстреппон. – І якщо в Лафбріджі трапиться якась прикрість, не кажи потім, що цього ніхто не передбачав.

Вибори проходили в атмосфері гострого суперництва, але цілком благопристойно. Міністр у справах колоній, якого нещодавно призначили, був популярним, хоча уряд, який він представляв, був вельми непопулярним, і багато хто вважав, що більшість у чотириста голосів, яку він отримав на попередніх виборах, завдяки цьому зійде нанівець. Молодші Джаттерлі неквапливо роз’їжджали туди-сюди головною вулицею у візку, запряженому вгодованими віслючками, тримаючи в руках плакати, що закликали виборців голосувати за їхнього батька.

Що стосується Гіацинта, то він поводився як ангел, котрий випадково зійшов із небес у розпал виборів. Він з власної ініціативи попрямував до малюків Джаттерлі і, супроводжуваний спалахами камер півдюжини фоторепортерів, підніс їм пакетик ірисок. «Ми не повинні ворогувати тільки тому, що наші батьки належать до різних партій», – приязно заявив він, коли у візку, запряженому віслючками, прийняли його подарунок.

Дорослі представники протиборчих політичних таборів висловили задоволення з приводу цієї події – і лише місіс Пенстреппон внутрішньо здригнулася.

«Ніколи ще поцілунок Клітемнестри не був солодшим, ніж тієї ночі, коли вона готувалась убити мене»[9],– процитувала вона подумки.

Остання година перед закриттям виборчих дільниць виявилася вкрай напруженою для обох сторін. За приблизними оцінками, кандидатів розділяла приблизно дюжина голосів, і вони докладали титанічних зусиль, щоб залучити на свій бік виборців, які ще вагалися. А коли настав час завершення голосування, всі зітхнули з полегшенням. Почулися захоплені вигуки, з пляшок із шампанським угору полетіли корки.

«Що ж, перемога чи поразка, але ми зробили все, що змогли». – «Боротьба була чесною, справедливою, ніякої ворожнечі й брудних інсинуацій». – «А діти були справжньою окрасою виборів, чи не так?»

До речі, про дітей. Раптом виявилося, що протягом останньої години їх ніхто не бачив. Зникли і троє маленьких Джаттерлі, і їхній кумедний екіпаж, запряжений віслючками, а заодно й Гіацинт. Між виборчими штабами та офісами комітетів забігали заклопотані посильні, але це нічого не прояснило – ніхто не знав, де шукати дітей. В останні години всі були дуже зайняті, про молодше покоління ніхто навіть не згадував.

Аж тут у залі засідань жіночого комітету профспілок пролунав телефонний дзвінок. Говорив Гіацинт, і передусім він поцікавився, коли буде оголошено результати голосування.

– Звідки ти телефонуєш? І де молодші Джаттерлі? – не відповідаючи на запитання, перервала його мати.

– Із кондитерської. Я щойно чудово повечеряв, – була відповідь, – і мені дозволили зателефонувати. Я з’їв варене яйце, булочку з ковбасою і чотири тістечка.

– Боже мій! Тобі ж буде зле. Джаттерлі з тобою?

– Ні. Тобто, не зовсім. Вони у свинарні.

– У свинарні? В якій ще свинарні?

– Це десь поряд із Кроулі-роуд. Я зустрів їх, коли вони їхали путівцем, запропонував їм випити зі мною чаю, а їхніх віслюків разом із візком загнав

в один знайомий двір. Потім я повів їх дивитися свиню, в якої народилося десятеро поросят. Я виманив свиню із загороди шматочком хліба, а Джаттерлі в цей час увійшли туди, щоб поглянути на поросят. Тоді я замкнув двері і залишив їх там.

– Поганий хлопчисько, ти справді кинув бідних дітей самих у свинарні?

– Як же самих, якщо з ними аж десяток поросят? Це ціле стадо! Щоправда, вони засмутилися, коли я їх замкнув, але не так сильно, як свиня, яку відлучили від її потомства. Якщо вона все-таки увірветься до хліва, то зробить із них фарш. Я, звісно, можу їх визволити, якщо спущу через верхнє вікно хліва драбину. Саме це я і збираюся зробити, якщо ми переможемо. Але якщо більшість отримає їх мерзенний татко, я просто відчиню двері й дозволю свині робити все, що їй заманеться. Тому я хочу знати, коли, нарешті, оголосять результати!

На цьому Гіацинт поклав слухавку. Негайно почався хаотичний рух, навсібіч було послано гінців. Мало не всі, хто допомагав кандидатам, зникли в різних клубних курильних кімнатах і пабах, чекаючи оголошення результатів голосування. Одночасно з різних джерел було отримано інформацію, що дозволила встановити місце, де вершив свої подвиги Гіацинт. У містера Джона Болла був господарський двір неподалік від Кроулі-роуд, і чутки про те, що його свиня принесла відразу десять поросят, досягли вух багатьох городян. Туди одразу ж вирушили обидва кандидати, матінка Гіацинта, його тітонька, – тобто місіс Пенстреппон, і кілька друзів, які саме трапилися під руку.

Коли вони увірвалися у двір містера Болла, перед їхніми поглядами постало двоє нубійських віслючків, які мирно жували сіно. Потім хрипке рохкання і пронизливий вереск тринадцяти юних голосів, три з яких були людськими, привели їх до хліва, перед дверима якого невтомно патрулювала величезна, зухвала на вигляд паця йоркширської породи. На широкому підвіконні, звідки можна було легко дотягнутися до засува і відчинити двері, невимушено розвалившись, лежав Гіацинт. Його матроський костюмчик був трохи забруднений, а замість ангельської посмішки на обличчі було написано диявольську рішучість.

– Іще один крок, – прокричав він, – і свиня миттю опиниться всередині!

Спантеличена рятувальна партія відповіла шквалом погроз, умовлянь, пристрасних прохань, але на Гіацинта це подіяло не більше, ніж вереск, що чувся зі свинарні.

– Якщо Джаттерлі переможуть, я пущу свиню у хлів. Я навчу цих нахаб, як перемагати нас на виборах!

– Він говорить серйозно, – попередила місіс Пенстреппон. – І, певно, так і зробить. Я очікувала чогось подібного від тієї хвилини, як на сцені з’явилися цукерки.

– Усе гаразд, мій хлопчику, – миролюбно почав старший Джаттерлі, вдавшись до лицемірства, до якого

може іноді опускатися навіть міністр у справах колоній. – Переважною більшістю голосів обрано твого батька.

– Брехня! – миттєво озвався Гіацинт із тією прямотою, яка вважається майже обов’язковою серед тих, хто професійно займається політикою. – Підрахунок ще не завершено. Та й із результатами ви мене не надурите. Один мій приятель вистрілить із рушниці, коли оголосять підсумки: два постріли – означає, ми перемогли, один – програли.

Ситуація ставала безвихідною.

– А що, як приспати свиню? – раптом прошепотів батько Гіацинта.

Хтось негайно вирушив на автомобілі до найближчої аптеки й невдовзі повернувся з двома великими скибками хліба, щедро начиненими снодійним.

Хліб спритно підкинули до дверей свинарні, але Гіацинт був напоготові. Він пронизливо заверещав, як, мабуть, верещить порося, що вскочило у пекло, і розлючена свиня знову шалено заметалась у дворі. Її ратиці за дві секунди втоптали хліб у багно.

Результати голосування мали от-от оголосити. Джаттерлі стрибнув у машину і помчав до мерії, де вже завершували підрахунок бюлетенів. Там його зустріли обнадійливою посмішкою:

– Ви попереду на одинадцять голосів, сер! Залишилося перевірити близько вісімдесяти бюлетенів. Можете бути певні – перемога за вами.

– Я не можу бути обраним! – прохрипів Джаттерлі.– Опротестуйте всі бюлетені, які викликають навіть найменший сумнів. У мене не повинно бути більшості голосів!

Саме тоді представники громадськості вперше побачили, як члени виборчої комісії, які представляють партію Джаттерлі, один за одним бракують бюлетені, в яких голоси подано за їхнього кандидата. У результаті у нього все одно виявилося на шість голосів більше, а перевірити залишалося близько тридцяти бюлетенів.

Для тих, хто спостерігав за свинарнею, час тягнувся страшенно повільно. Найвигадливіші розумники мудрували в пошуках виходу з ситуації. Нарешті, зважилися задіяти останній засіб – послали по мисливську рушницю, розраховуючи вколошкати з неї кляту свиню, хоча все одно залишалися підозри, що Гіацинт, швидше за все, відкриє засув саме тієї хвилини, коли зброя з’явиться в його полі зору. Однак через вибори більшості чоловіків не було вдома, і посланець, як видно з усього, надто далеко зайшов у своїх пошуках. До оголошення результатів голосування майже не залишалося часу.

Раптом від мерії долинули захоплені вигуки. Батько Джаттерлі схопив вила напереваги й приготувався увірватися до хліва, не втрачаючи надії хоча б так захистити синів.

У вечірньому повітрі прогримів постріл. Гіацинт на своєму підвіконні простягнув руку і взявся за засув. Свиня, нетямлячись від люті, з розгону на

валилася на двері.

Б-бах! – пролунав іще один постріл.

Гіацинт прибрав руку, відповз назад, а потім спустив невелику драбину у вікно свинарні.

– Гей, там! Можете вибиратися, невмиті підсвинки, – солодко проспівав він. – Перемога залишилася за нами, а ваш тато спіймав облизня. Поспішайте, свиня не може більше чекати. І запам’ятайте: ніколи не трапляйтеся мені на шляху, якщо я займаюся виборами!..

Відразу після звільнення недавні суперники, їхні дружини й помічники дозволили собі обмінятися дошкульними зауваженнями. Хтось навіть вимагав перерахунку голосів, але жодних підстав стверджувати, що міністр у справах колоній отримав більшість, не знайшлося. Загалом, ці вибори в усіх, окрім Гіацинта, залишили неоднозначне враження, але були визнані такими, що відбулися.

– Більше ніколи й нікуди я його з собою не візьму, – рішуче заявила мати.

– Однак, люба, тут ти перегинаєш палицю, – заперечила місіс Пенстреппон. – Якщо загальні вибори, припустімо, проходитимуть у Мексиці, то туди ти можеш відпустити його абсолютно спокійно. Тим паче, я дуже сумніваюся, щоб цю дитину, яка з такого віку надає перевагу грі без правил, улаштувала англійська виборча система.