Читать книгу Біла ріка - Сергій Дячук - Страница 9

– А чуле, шо в Довгополі на Галіції се стало? Позбералиси комуністи церкву розберати: директор школи та голова колгоспу, та ще пару активістів. Панотця, кажут, раніше арештували, а попаддю з діточками на Сибір вевезли, йуй, та й машен наїхало з активістами з району, тома… як їх… ну, цех… а, згадала! комсомолцями отеми! Повелазели горі, кресте поскидали, а з села людей нікого не біло, окрім отех двох, директора школе та голове колгоспу з дітме, та й того міліціонера їхнего. А єк хресте почале скидати, єк за Маркової кічєри хмара визернула! Йуй! Шо почалосе! Як зачало дощем заливати, а воно сепле і сепле, а воне далі собі розберают, а ці діти голове колгоспу фани та образе з церкви виносю і у воду кидают.

Інша жінка перехрестилась:

– Най Бог мелує!

– То так розібрали, колоди докупи трактором зачипели і всі у ріку скенули.

– Йуй! Най Бог мелує! – жінка у хустці притримувалаоднурукубілярота, а іншоюхрестилась.

– То я вам скажу, шо за два місяці «причка»[29] за усіма прейшла: дітей голови колгоспу вода забрала. Йшле собі кладкою, трос урвавсе. Цей голова колгоспу кенувсе їх рятувати – і сам з неми втопевсе. Міліціонера «банда» вбела, спалела разом з участком. А директор той їхав мотоциклом у район, та й урвавсе з кашеці, то йому голову відімело.

– Най Бог мелує!

– А єк його ховали, неня його все замість голосети, усе йому примовляла: «То це, сенку, я тебе цьому вчела? Та хіба я тебе вчела церкве Божі руйнувати?!», а він, покійний… – жінка перехрестилась і стишила голос. – Кажут, коле церкву розбирали, то німого каліку по писку вдарив. Той ніби прийшов, то до одного, то до другого чіплєвсе, хрестивсе, сарака; пальцем вгору все тече; а коле образе в ріку кедале, то він, лайдака, у ріку штрик, то оден витягнув, і далі з образом ходев між неми, а цей підійшов, образ відібрав та по писку вдарив.

– Най Бог мелує!

– Але «причка» усіх забрала… А від церкви одна дзвінеця мурована лишеласе. Дзвоне поздіймали, відвезли, кажут, у район, на переплавку.

Інша жінка перебила розповідь:

– А така церква файна була, такі храми колес були! Уся Галіція се сходила, та й ця сторона. Бачите, але Бог усіх покарав. – І задумано додала. – Най Бог мелує!

– А німий, отой каліка, кажут люде, кожну неділеньку Божу на те місце, де церква була, молетисе ходе: вклякає та й поклони б’є.

– Шо у світі робитсе?!

– Казали люде, шо панотець оден старей із монастира у Чернівцях казав, шо вже кінець світу скоро буде, то все воно до того і йде, йо, страшней день близетсе!

– Ніхто, єк Бог любенький! – жінка знову перехрестилась.