Читать книгу Аутсайдер - Стивен Кинг - Страница 15

Свідчення міз[28] Віллов Рейнвотер

[13 липня, 11:40, бесіду провадив детектив Ралф Андерсон]

Рейнвотер: Нумо, зізнайтеся, детективе, – такої великої Віллов[29] ви ще не бачили.

Детектив Андерсон: Ваші розміри тут ні до чого, міз Рейнвотер. Ми тут, щоб поговорити про…

Рейнвотер: Ще й як до чого, просто ви того не знаєте. Саме завдяки своїм габаритам я там і стояла. Майже щоночі, близько двадцять третьої, біля «палацу трусиків» збираються десь по десять, а то й по дванадцять таксистів, і я – єдина жінка. Чому? Бо клієнти ще жодного разу до мене не загравали, як би не напилися. У старших класах я могла б грати за лівого півзахисника, якби жінок у футбольну команду набирали. Я про те, що половина хлопців, коли сідають до мене в машину, не здогадуються, що я дівка, і багато хто цього не знає, навіть коли виходить. А по мені – усе тіп-топ. Просто подумала, що ви забажаєте знати, що я там робила.

Детектив Андерсон: Окей, дякую.

Рейнвотер: Та була ще не двадцять третя, а десь пів на двадцять першу.

Детектив Андерсон: Вечір вівторка, десятого липня.

Рейнвотер: Точно. У робочі дні клієнтів мало по всьому місту, відтоді як той нафтовий сектор почав пересихати. Більшість водіїв сидять біля гаражів, ляси точать, у покер грають, оповідають брудні байки, та мені до того діла нема, тож я прямую до готелю «Флінт», чи «Голідей Інн», чи «Даблтрі». Чи до «Прошу, джентльмени». У них там парковка для таксі, ну, для тих, хто не допився до такого дуру, щоб самим сідати за кермо, і якщо я там зрання, то й перша на черзі. Ну принаймні друга чи третя. Сиджу там, читаю собі з «кіндл»[30] і чекаю на замовника. Коли темніє, то звичайні книжки читати важко, але «кіндл» рятує. Класний, бляха, винахід, перепрошую за мою рідну корінну американську.

Детектив Андерсон: Розкажіть мені, будь ласка…

Рейнвотер: Я й розказую, та у свій спосіб, так було ще відтоді, як я бігала в коротких шортиках, тож помовчуйте. Я знаю, що вам треба, і ви все отримаєте. Тут, і на суді також. А потім, коли цього дітовбивцю, цього сучого сина кинуть у пекло, то я вдягну свої штани з оленячої шкури, начеплю пір’я і танцюватиму, як дурна, поки не впаду. Ми порозумілися?

Детектив Андерсон: Порозумілися.

Рейнвотер: Того вечора, бо ж рано було, там було тільки моє таксі. Не бачила, як він заходив. Маю про це свою теорію і ставлю п’ять баксів на те, що моя буде правда. Не думаю, що він пішов туди на цицькотрусок дивитися. Мабуть, він прийшов раніше чи саме переді мною і в клубі опинився, просто щоб викликати таксі.

Детектив Андерсон: І ви б виграли це парі, міз Рейнвотер. Ваш диспетчер…

Рейнвотер: У вівторок увечері чергував Клінт Елленквіст.

Детектив Андерсон: Правильно. Містер Елленквіст порадив клієнту пошукати таксі на спеціальній парковці, сказав, що скоро там буде машина, якщо вже не стоїть. Виклик зареєстрували о восьмій сорок.

Рейнвотер: Схоже на правду. Тож він виходить і рушає просто до мого таксі…

Детектив Андерсон: Не скажете, у що він був одягнений?

Рейнвотер: У сині джинси й гарну сорочку на ґудзиках. Джинси були потерті, але чисті. У тих натрієвих ліхтарях, що на парковці, важко роздивитися, але здається, сорочка була жовта. О, і на поясі була така модна пряжка – з кінською головою. Оте лайно з родео. Поки він до мене не нахилився, я думала, що то черговий трудяга з нафтового сектору, який дивом утримався на роботі, коли ціни на паливо к чортам обвалилися. Або будівельник якийсь. А тоді я побачила Террі Мейтленда.

Детектив Андерсон: І ви в цьому певні.

Рейнвотер: Богом клянуся. Від ліхтарів на парковці світло, як удень. Спеціально так вмикають, щоб менше траплялося крадіжок, бійок і наркотиків не продавали. Бо в них клієнтура – то одні джентльмени, самі розумієте. До того ж я треную баскетболістів із Ліги прерій, що при Християнській молодіжній організації. Команди там збірні, але здебільшого хлопці. Мейтленд до нас їздив, не щосуботи, але часто, сідав на трибунах між батьків і дивився, як діти грають. Говорив мені, що шукає таланти для Міської бейсбольної ліги, казав, що малого з природним талантом захисника можна вирахувати по тому, як він забиває в корзину. І я йому вірила, як дурна. Він, певно, сидів там і вирішував, якого хлопця хоче вдрючити. Оцінював, як чоловіки оцінюють жінок у барі. Схибнутий, бляха, йобаний вар’ят. Таланти він шукає, хай поцілує мій товстий індіанський зад!

Детектив Андерсон: Коли він до вас підійшов, ви сказали, що впізнали його?

Рейнвотер: О так. Може, хтось там і страждає на зайву замкнутість, та це не про мене. Я кажу: «Вітаю, Террі, а дружина в курсі, де ти сьогодні був?» А він каже: «Треба було зробити одну справу». А я кажу: «А та справа не передбачала танку на колінках?» А він каже: «Ви маєте повідомити диспетчера, що взяли пасажира». То я кажу: «Повідомлю. Їдемо додому, Тренере Ті?» А він каже: «Аж ніяк, мем. Везіть мене в Даброу. На залізничний вокзал». Я кажу: «З вас буде сорок доларів». А він каже: «Постарайтеся, щоб я встиг на поїзд до Далласа, і накину ще двадцятку». То я кажу: «Застрибуйте і тримайтеся за штанці, тренере, поїхали».

Детектив Андерсон: То ви відвезли його на станцію «Амтрака»[31] в Даброу?

Рейнвотер: Таки відвезла. Доставила завчасно, щоб він устиг на потяг на «Даллас – Форт-Ворт».

Детектив Андерсон: Ви намагалися його розговорити дорогою? Я питаю, бо ви, здається, полюбляєте розмови.

Рейнвотер: Ще й як! Язик у мене – що та каса-конвеєр у зарплатний день. Спитайте будь-кого. Почала з того, що попитала його про турнірну таблицю Міської ліги, чи поб’ють вони «Ведмедів», а він сказав: «Сподіваюся на краще». Мов та «Магічна куля 8»,[32] скажіть? Клянусь, він думав про те, що накоїв, і тікав чимшвидше. З таким на серці не до балачок. Ось що я у вас питаю, детективе, якого біса він повернувся до Еф-Сі? Чого не побіг через увесь Техас аж до старого доброго Мі-хі-ко?

Детектив Андерсон: Що ще він казав?

Рейнвотер: Небагато. Сказав, що спробує подрімати. Заплющив очі, але я думаю, що прикидався. Може, позирав на мене крадькома, може, замишляв щось утнути. Краще б утнув. І краще б я знала тоді те, що знаю зараз, що то він зробив. Я б його витягла з машини і повідривала все хазяйство. Як на сповіді кажу.

Детектив Андерсон: І коли ви прибули на станцію «Амтрак»?

Рейнвотер: Я пригальмувала там, де пасажирів висаджують, і він кинув на переднє сидіння три двадцятки. Я почала було казати, щоб дружині передав привіт, та він уже пішов. А може, він заходив до «Джентльменів» ще й для того, щоб перевдягтися в туалеті? Бо на одязі ж мала бути кров?

Детектив Андерсон: Зараз я покладу перед вами шість фотографій шести різних осіб, міз Рейнвотер. Усі вони схожі, то не пос…

Рейнвотер: Не починайте. Ось він. Ось Мейтленд. Ідіть беріть його, і я сподіваюсь, що під час арешту він чинитиме опір. Хай заощадить копійку платникам податків.