Читать книгу Аутсайдер - Стивен Кинг - Страница 18

Арешт
17

Оглавление

Після арешту на бейсбольному полі в Ралфа вже не було можливості грати за сценарієм «добрий коп – поганий коп», тож він просто стояв, похилившись на стіну в кімнаті для допитів, і дивився. Наготувався до наступного обвинувального погляду Террі, але той глянув на детектива лиш мигцем і без жодного виразу, а тоді переніс свою увагу на Білла Семюелза, який усівся на одному з трьох стільців, що стояли по інший бік столу.

Роздивляючись тепер Семюелза, Ралф почав розуміти, як він так високо й так швидко злетів кар’єрною драбиною. Поки вони вдвох іще стояли по той бік дзеркального вікна, окружний прокурор видавався хіба що трохи замолодим для своєї посади. А зараз, сидячи навпроти ґвалтівника й убивці Френка Пітерсона, він здавався ще молодшим, наче практикант з адвокатської контори, якому (певно що помилково) довірили опитувати запеклого злочинця. Навіть той маленький чубчик Альфальфи, що стирчав на його потилиці, довершував образ, що його набув прокурор, – недосвідчений молодик, який радіє самій нагоді тут опинитися. Його широко розплющені цікаві очі мов промовляли: «Можете розповідати мені все, бо я всьому вірю. Я вперше вплутався в дорослі ігри й ще нічого до пуття не знаю».

– Вітаю, Мейтленде, – сказав Семюелз. – Я працюю в окружній прокуратурі.

«Непоганий початок, – подумав Ралф. – Ти ж і є окружна прокуратура».

– Не марнуйте часу, – відповів Террі. – Я не збираюся з вами розмовляти, поки сюди не прибуде мій адвокат. Скажу тільки, що в майбутньому вам світить нічогенький позов за безпідставний арешт.

– Я розумію, що ви засмучені, будь-хто засмутився б на вашому місці. Може, у нас і зараз вийде все владнати. Просто скажіть мені, де ви були в той час, коли вбили малого Пітерсона. Минулого вівторка по обіді. Якщо ви перебували десь в іншому місці, то…

– Перебував, – сказав Террі, – та я не маю наміру це з вами обговорювати, поки не поспілкуюся зі своїм адвокатом. Його звати Говард Ґолд. Коли він сюди приїде, то я говоритиму з ним сам на сам. Як я розумію, у мене є на це право? Бо ж я вважаюся невинуватим, доки провини не доведено?

«Швидко він оговтався, – подумав Ралф. – Точно як злочинець зі стажем».

– Так і є, – відповів Семюелз. – Але якщо ви не зробили нічого…

– І не намагайтеся, містере Семюелз. Мене сюди привели не тому, що ви весь такий хороший.

– Чого ж я не хороший? – щиро здивувався Семюелз. – Якщо сталася помилка, то я не менше вашого зацікавлений у тому, щоб із цим розібратися.

– У вас на потилиці чубчик стирчить, – сказав Террі. – Ви б краще з ним розібралися. Бо так схожі на Альфальфу зі старого комедійного серіальчику, що я в дитинстві дивився.

Ралф і не думав сміятися, але кутики рота все одно смикнулися. Цьому він зарадити не міг.

Отак зненацька збитий з пантелику, Семюелз підняв руку, щоб пригладити чубчика. Чубчик на мить улігся, та потім знову став сторчма.

– То ви певні, що не хочете все прояснити? – спитав Семюелз і нахилився вперед з таким ревним виглядом, наче Террі ось-ось зробить величезну помилку.

– Певен, – відповів Террі. – І щодо позову теж певен. Не думаю, що є така сума, яка зможе відшкодувати те, що ви, сучі діти, сьогодні ввечері накоїли – не лише мені, а й моїй дружині й дочкам. Та суму компенсації ми невдовзі дізнаємося.

Семюелз іще трохи так посидів – нахилившись уперед, не відриваючи від Террі невинного, сповненого надією погляду, і тільки тоді підвівся. Невинність випарувалася.

– Окей. Гаразд. Можете радитися зі своїм адвокатом, містере Мейтленд, то ваше право. Ані аудіо, ані відеозапису, ми навіть шторки запнемо. Якщо ви швидко впораєтеся, то, може, справа владнається вже цієї ночі. У мене на ранній ранок стартовий час призначено.

Террі поглянув на нього так, наче не розчув:

– Гольф?

– Гольф. Така гра, де маленький м’яч треба забити в лунку. У гольфі я не дуже вправний – на відміну від цієї гри, містере Мейтленд. І як підтвердить вам шановний містер Ґолд, ми можемо вас тут тримати дві доби, не висуваючи обвинувачень. Та стільки часу не знадобиться. Якщо ми все не з’ясуємо, то ще вдосвіта в понеділок поведемо вас у суд висувати обвинувачення. На той час про ваш арешт уже дізнаються всі новинарі штату, тож репортерів буде вдосталь. Певен, що фотографи знімуть вас із вигідного ракурсу.

Лишивши останнє слово за собою (принаймні так йому здавалося), Семюелз показово гордовитою ходою рушив до дверей. Ралф підозрював, що йому й досі допікає коментар Террі щодо чубчика. Та перш ніж прокурор встиг прочинити двері, Террі мовив:

– Ей, Ралфе.

Ралф озирнувся. На вигляд Террі був спокійний, що взагалі неймовірно за таких обставин. А може, і ні. Інколи найхолодніші серцем злочинці, тобто соціопати, віднаходили після первинного шоку спокій і застібали паски на всю довгу подорож. Ралф таке вже бачив.

– Я не збираюся говорити на цю тему, поки не приїде Гові, але хочу сказати тобі дещо інше.

– То кажіть, – втрутився Семюелз, намагаючись приховати зацікавленість, та він змінився на лиці, щойно почув відповідь Террі.

– Кращого дрег-бантера, ніж Дерек, у мене ще не було.

– Ой ні, – мовив Ралф і почув, що від люті його голос тремтить, мов у вібрато. – Цього не чіпай. І чути не хочу, як ти промовляєш ім’я мого сина. Ані зараз, ані взагалі.

Террі кивнув:

– Розумію, бо й сам ніколи не хотів, щоб мене заарештували на очах у дружини, дочок і ще тисячі людей, в основному моїх сусідів. Тож чхати я хотів на те, чого ти не хочеш чути. Просто послухай мене хвилинку. Гадаю, ти мені хоч це винен за той огидний спектакль.

Ралф прочинив двері, але Семюелз узяв його за руку, похитав головою й підвів очі на камеру, що світила в кутку своїм червоним очком. Ралф розумів, що Террі готував пекучу помсту за привселюдний арешт, але знав, що Семюелз має рацію. Підозрюваний, який говорить, завжди краще за підозрюваного, який, мов мушля, закривається в собі, поки не приїде адвокат. Бо під час розмови одне чіпляється за інше…

– Коли Дерек грав у Малій лізі, то був не вищий за чотири фути й десять чи одинадцять дюймів,[42] – сказав Террі. – Як я його бачив минулого року – власне, намагався вмовити, щоб він грав у збірній міста, – то він аж на шість дюймів[43] виріс. Закладаюся, що поки він закінчить старші класи, то буде вищий за тебе.

Ралф чекав.

– Малий був, мов креветка, та ніколи не боявся позиції бетера. Багато хто боїться, але Дерек стояв там навіть проти хлопців, які закручують і кидають м’яча, не дбаючи, куди він може влучити. З півдюжину разів м’яч влучав у Дерека, але він ніколи не здавався.

Це була правда. Інколи після матчів, як Ді вилізав зі своєї спортивної форми, Ралф бачив синці: на сідницях, на стегнах, на руках, на плечах. Одного разу ідеальне чорно-синє коло з’явилося просто на потилиці. Джинетт казилася від цих ударів, і шолом бетера, який Дерек вдягав на матчах, її не заспокоював. Щоразу, як Ді ставав на позицію бетера, вона мало не до крові стискала Ралфові руку, бо боялася, що зрештою один із тих м’ячів може влучити хлопцю між очей і він впаде в кому. Ралф її переконував, що цього не трапиться, але й сам зрадів не менше за Джинні, коли Дерек оголосив, що теніс йому більше до смаку. Тенісні м’ячі м’якші.

Террі нахилився вперед і навіть злегка всміхнувся:

– Такі маленькі хлопці зазвичай отримують багато воків – власне, саме на це я сподівався сьогодні ввечері, коли дозволив Тревору Майклзу відбиватися самому. Але Дерек не давав собі попуску. Він замахувався на все, що летіло, – в інфілді та аутфілді, над головою та при землі. Якісь хлопці стали називати його Віффер Андерсон, тоді хтось змінив кличку на Свіффер,[44] як та швабра, і воно пристало. Принаймні на деякий час.

– Дуже цікаво, – сказав Семюелз, – але чому б нам натомість не поговорити про Френка Пітерсона?

Террі не спускав очей із Ралфа.

– Коротше кажучи, коли я зрозумів, що на воки він не згоден, то навчив його банту.[45] Більшість хлопців його віку, тобто десяти-одинадцяти років, на таке не згодні. Вони все розуміють, та їм не до вподоби думка про те, щоб просто тримати битку над базою, особливо якщо проти них стоїть сильний хітер. Вони все думають про те, як болітимуть пальчики, якщо м’яч влучить їм по голих руках. Та тільки не Дерек. Хоробрості у твого хлопця було предосить. Окрім того, він завжди прожогом носився між базами, тож у більшості випадків, коли я посилав його на секріфайс, він натомість сам спромагався на хіт.[46]

Ралф не кивнув, не подав жодного знака, що йому те не байдуже, але він знав, про що говорить Террі. Він і сам гучними оплесками вітав ці банти, сам бачив, як його малий летить між базами, наче в нього волосся зайнялося й полум’я вже до дупи добирається.

– Я просто навчив його тримати биту під правильними кутами, – продовжив Террі й підняв руки, щоб продемонструвати; ці руки й досі були вимазані в багнюці, імовірно, після тренування бетерів перед сьогоднішнім матчем. – Кут ліворуч, і м’яч відскакує по лінії третьої бази. Кут праворуч – і лінія першої бази. Не лупи м’яча биткою, бо тоді він часто летить високо, та недалеко, і полегшує задачу пітчеру. М’яч просто треба злегка підштовхнути, в останню долю секунди. Дерек швидко навчився. Діти припинили називати його Свіффером і дали нове прізвисько. Наприкінці матчу, коли ранер стояв на першій чи на третій базі, то інша команда вже знала, що він викине свій коронний номер – ніде правди діти, тільки-но пітчер починав замахуватися, Дерек моментом виставляв битку, і дітлахи на трибунах горлали: «Нумо, Дереку, нумо!» І ми з Ґевіном теж горлали. Так його і називали весь останній рік, коли ми виграли районні змагання. Нумо-Андерсон. Ти про це знав?

Ралф не знав, може, через те, що це прізвисько використовували суто між гравцями. Але він знав, що того літа Дерек дійсно дуже виріс. Він більше сміявся, лишався з командою після матчів замість того, щоби плестись до автівки, опустивши голову й тягнучи за собою рукавичку.

– Він досягнув цього самотужки – тренувався, мов скажений, поки не навчився. Але саме я вмовив його спробувати, – сказав Террі, тоді замовк, а потім дуже тихо додав: – І ось як ти зі мною обійшовся. Перед усіма, ось так зі мною обійшовся.

Ралф відчув, як починають паленіти щоки. Він уже відкрив рота, щоб відповісти, та Семюелз повів його до дверей, мало не потягнув за собою. Прокурор спинився лиш для того, щоб кинути через плече єдину фразу:

– Це не Ралф так із тобою обійшовся, Мейтленде. І не я. Ти сам собі таке зробив.

Потім вони знову дивилися на Террі крізь однобічне дзеркало. Семюелз допитувався в Ралфа, чи з ним усе гаразд.

– Я в нормі, – відповів Ралф, хоч щоки так само палали.

– Серед них є віртуози, які дійсно вміють дістати до живого. Ти ж це знаєш, так?

– Так.

– І ти знаєш, що це він убивця, так? Я такої певної справи ще не бачив.

«Це мене і непокоїть, – подумав Ралф. – Раніше – ні, а от тепер непокоїть. Хоча не мало б, Семюелз слушно каже, та все одно».

– Ти звернув увагу на його руки? – спитав Ралф. – Коли він показував, як учив Дерека робити бант, ти бачив його руки?

– Так. А що таке?

– Ніякого довгого нігтя на мізинці, – мовив Ралф. – На жодній з рук.

Семюелз стенув плечима:

– То обрізав. Ти певен, що з тобою все гаразд?

– Певен, – відповів Ралф. – Просто я…

Двері між адміністративним приміщенням і тюремним крилом задзижчали, потім із грюкотом відчинилися. Коридором поспішив чоловік, одягнений у зручне домашнє суботнє вбрання: вицвілі джинси й футболку Техаського християнського університету з Супержабою[47] на грудях. І тільки квадратний портфель у руках виказував справжнього адвоката.

– Привіт, Білле, – мовив чоловік. – І вас вітаю, детективе Андерсон. Ніхто не хоче пояснити мені причину, з якої ви заарештували «Людину року Флінт-Сіті-2015»? Чи це якась помилка, яку ми, сподіваюсь, зможемо виправити, чи ви тут, бляха, геть подуріли?

Це прибув Говард Ґолд.

42

≈ 1,47-1,5 м.

43

≈ 15 см.

44

Від англ. бейсбольного терміна «whiff» – не влучити по м’ячу під час подачі, стратити; «Swiffer» – марка швабри для сухого бруду.

45

Bunt (англ.) – спеціальна техніка в бейсболі, коли бетер легко й ненапружено тримає биту в горизонтальному положенні, при чому пальці однієї руки розташовані просто посередині стрижня.

46

Сейкріфайс – ситуація, коли бетер відбиває м’яч таким чином, що вибуває з гри, але один із ранерів отримує право стати на наступну базу; та інколи, щоб заробити хіт, бетер виконує бант і сам біжить до першої бази.

47

SuperFrog – талісман спортивних команд ТХУ.

Аутсайдер

Подняться наверх