Читать книгу Ярмарок нічних жахіть (збірник) - Стівен Кінг - Страница 15

У передмові до «Бетмена та Робіна» я вже писав, що часом – надзвичайно рідко – ти отримуєш кухлик з уже приєднаним до нього вушком. Боже, як мені це подобається! Займаєшся собі своїми справами, ні про що конкретне не думаєш, і раптом – бабах! – Термінова Служба Доставки приносить тобі чудову та вже завершену історію. Все, що тобі лишається зробити, – записати її.

Якось у Флориді я вигулював на пляжі свого пса. Стояв січневий холод, тому там нікого, крім мене, не було. Раптом я побачив попереду щось на кшталт написів на піску. Наблизившись, зрозумів, що то лишень гра світла та тіні. Однак письменницький розум – справжнє звалище химерної інформації, а побачене нагадало мені одну стару цитату (потім з’ясувалося, що її автор – Омар Хайям): «Рухомий Перст писав, скінчивши – далі рушив». Тоді мені уявилося чарівне місце, де невидимий Рухомий Перст писав на піску жахливі речі. Ось так і з’явилася ця історія. Вона має один із моїх улюблених фіналів – можливо, не такий, як у «Серпневій спеці» В. Ф. Гарві[68] (цей уже став класикою), але в одній із ним стихії.