Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 25

Ми обговорювали мудре використання проміжку між стимулом і реакцією, нашу свободу вибору. А що означає «мудре використання»? У чому полягає ця мудрість? По суті, це означає жити за принципами, або природними законами, а не слідувати нинішній культурі швидкого залагодження проблем.

Одного разу чотирирічний Ейнштейн побачив стрілку компаса і відтоді зрозумів, що, імовірно, «за речами криється щось іще, щось глибоко приховане». Це твердження правильне для кожної сфери життя. Ці принципи універсальні, тобто існують поза культурними і географічними кордонами. Вони також позачасові і незмінні. Ідеться про такі принципи, як: справедливість, доброта, пошана, чесність, цілісність, служіння, особистий внесок. Різні культури можуть по-різному втілювати ці принципи і з часом навіть зовсім їх переінакшувати, неправильно використовуючи. Проте вони існують. Наче закон тяжіння, вони постійно діють.

Я виявив також, що ці принципи незаперечні. Саме так, вони не вимагають доказу. Наприклад, ви не можете цілком довіритися людині, якщо не відчуваєте, що можете на неї покластися. Поміркуйте над цим; це закон природи.

Колись я працював помічником інструктора з виживання в групі, де було близько тридцяти осіб. Після мандрівки без їжі, води і сну, що тривала майже добу, ми спустилися з гори і повинні були переправитися через бурхливу річку, аби дістатися до наших запасів їжі та води на іншому березі. На другий берег можна було перейти линвою, розтягнутою між деревом на нашому боці і деревом на тому боці, де на нас чекав сніданок. Я зголосився піти першим. Вважаючи себе сильнішим, ніж це було насправді, на півдорозі я почав розгойдувати линву і дуріти замість того, щоб зібратися з силами і дістатися іншого берега. Відчувши, що сили полишають мене, я спробував якнайшвидше перебратися на інший берег, але відчував, що чимдалі дужче втрачаю сили. Я застосував усі відомі мені методи, включно з візуалізацією і концентрацією сили волі, але марно. Урешті-решт я впав у бурхливий потік. Віднесений течією на двадцять п’ять метрів нижче місця призначення, я нарешті дістався берега і, знемагаючи, впав на землю, а моїм учням не залишалося нічого іншого, як плескати в долоні і підбадьорювати мене вигуками – чудова ілюстрація того, що перед падінням гордість буває[10]. Тіло – це природна система. Його регулюють закони природи. І жодні позитивні установки не могли здолати обмежені можливості моїх м’язів.

Мені подобається, як К. С. Льюїс говорить про тих, хто стверджує, ніби «універсальні принципів» не існує:

Зустрівши людину, яка стверджує, що не вірить у реальність Добра і Зла, вже за мить ви побачите, як ця людина суперечить сама собі. Вона може порушити обіцянку, яку вам дала, але якщо ви не виконаєте обіцяного, то почне нарікати, що «це несправедливо», швидше, ніж вимовите «Джек Робінсон». Нації можуть стверджувати, що угоди не мають жодного значення, але наступної миті вони все зіпсують, виголосивши, що угода, яку вони мають намір порушити, несправедлива. Проте, якщо угоди не мають жодного значення і якщо не існує чогось такого, як Добро і Зло, – іншими словами, якщо немає жодного закону природи, то хіба існує якась різниця між справедливими і несправедливими угодами? Хіба ж вони не витягнули кота з мішка і не виказали, що насправді знають про закон природи так само добре, як будь-хто інший?

Відтак ми вимушені вірити в реальність Добра і Зла. Інколи люди можуть помилятися, визначаючи їх, так само як деколи помиляються, складаючи цифри, але закони природи залежать від чийогось смаку і думки не більше, ніж таблиця множення… Отже, я хочу звернути увагу на два пункти. По-перше, людські істоти у всіх куточках Землі мають дивні переконання про те, що повинні поводитися певним чином, і не можуть цього переконання спекатися.

По-друге, насправді вони не поводяться таким чином. Вони знають закон природи і порушують його. Ці два факти вибудовують наше уявлення про себе і Всесвіт, в якому ми живемо.