Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 29

З’явилося безліч досліджень, оглядів і книжок, присвячених інтелекту, особливо протягом останніх двадцяти років. Це тема численних видань і першорядний об’єкт в літературі. Іноді для опису однакових понять використовують різні терміни. Те, що я називаю духовним інтелектом, деякі люди вважають емоційним інтелектом, і навпаки. Я добре розумію ці семантичні проблеми. І знову ж таки, я заохочую вас, своїх читачів, не прив’язуватися до словесних визначень, а безперервно шукати сенс, який вони несуть.

Книжка Говарда Ґарднера «Структури розуму» (Frames of Mind), присвячена теорії множинного інтелекту, – це блискуче трактування концепції виокремлених, але дотичних різновидів інтелекту. Я також чимало дізнався з праць Роберта Купера і Деніела Ґоулмена про емоційний інтелект. Я чув їхні виступи на різних заходах і знаю, що їхні підходи ґрунтовні й базуються на дослідженнях, а також містять деякі елементи, про які я розповідав у розділі, присвяченому духовному інтелекту.

У деяких книжках автори вирізняють візуальний і вербальний, аналітичний, художній, логічний, творчий економічний та інші види інтелектів. Я ціную внесок цих авторів, однак переконаний, що можна згрупувати всі ці види інтелекту відповідно до чотирьох складових – тіла, розуму, серця і духу, – до чотирьох вимірів життя.

Я ніколи не забуду один випадок, що стався на Гаваях з представниками Організації молодих президентів. Невеличка група президентів корпорацій зібралася на сніданок з провідними дослідниками в галузі менеджменту і лідерства, авторами відомих бестселерів, шанованих та повсюдно цитованих. Під час форуму, де ніхто нікого не цитував і де панувала атмосфера взаємоповаги, один із президентів по-справжньому боязко запитав: «А вам не здається, що, по суті, ви всі намагаєтеся сказати одне й те саме?» Усі без винятку визнали, що це так. У кожного була своя семантика, визначення і часто власне бачення, якого інші не поділяли, проте фундаментальні поняття були однаковими. Вони висловлювали радше засадничі принципи, ніж практичні методи.

У моменти зіткнення з приголомшливою красою емоційне зворушення здатне розчулити навіть найчерствіших і найцинічніших. Тіло переповнюють ендорфіни. Напруга відходить. Енергетичні потоки, внутрішні і зовнішні, з’єднуються. Це не лише тепле й спокійне відчуття, воно також залучає могутність і творчу силу природи і Всесвіту. Творити й усвідомлено працювати під час таких миттєвостей єднання означає тренувати те, що можна назвати нашими духовними м’язами і нашим духовним інтелектом. Що я розумію під духовним? У моєму розумінні це просто вся реальність і вимір, більші за розміром, креативніші, більше наповнені коханням, могутніші, більш візіонерські, мудріші і таємничіші за щоденне матеріалістичне існування людини.

Не існує теологічної системи або віри, яка б наблизилася до цього трактування духовного.

Вільям Блум

Мені й самому доводилося добряче попрацювати, аби уникнути семантичних проблем, тому я завжди прагну відшукати глибинне значення понять. Я щиро переконаний, що в недосяжних нам поки що глибинах існує й інший вимір інтелекту, ще не вивчений. І я покладаюся на силу духовного інтелекту, який скеровує і впорядковує інші види. У цьому сенсі він вивищується над ними.

Коли нарешті напишуть історію світу, а також суспільних інститутів, суспільств, громад, сімей і особистостей, головним стане питання про те, наскільки люди жили у злагоді зі своєю божественною совістю, а не згідно з соціальною свідомістю. Йдеться про вроджену, інтуїтивну мудрість, що міститься в принципах або ж законах природи, які проповідують усі головні релігії і безсмертні філософські вчення світу. Не йтиметься про геополітику, економіку, уряди, війни, соціальну культуру, мистецтво, освіту або церкву. Йтиметься про моральний або духовний вимір – про те, наскільки щиро люди і суспільні інститути віддані універсальним, вічним принципам Добра і Зла, – який стане всеосяжною і базовою верховною правлячою силою.

Дозвольте поділитися з вами історією, яка може допомогти усвідомити важливість духовного інтелекту як найбільшої з наших здібностей. На мене справила глибоке враження діяльність Анвара Садата, президента Єгипту, коли він спільно з Джиммі Картером і колишнім прем’єр-міністром Ізраїлю Менахемом Беґіном працював над укладенням Кемп-девідських мирних угод між Ізраїлем і Єгиптом.

Кілька років тому під час поїздки територією Кемп-Девіда на карті для гольфу президент США показав мені місце, де було підписано мирну угоду. Мене це дуже схвилювало. Я почав бачити в Садаті людину, яка знала про існування проміжку між стимулом і реакцією. Ще в молодості, відбуваючи одиночне ув’язнення в камері № 54 Каїрської центральної в’язниці, він збільшив цей проміжок до величезних розмірів. Відчуйте лише глибину цього знання, висловлену в його словах:

Той, хто не здатний змінити саму структуру свого мислення, ніколи не зможе змінити реальність, тому ніколи не зробить жодного поступу.

Перш ніж змінити погляди щодо Ізраїлю, Садат став надзвичайно популярним президентом, глибоко відданим інтересам арабів. Він їздив Єгиптом, виступаючи з політичними промовами, під час яких заявляв, що ніколи не подасть руки жодному ізраїльтянинові, доки їхня країна окуповує хоч п’ядь арабської землі, і вигукував: «Ніколи! Ніколи! Ніколи!» А величезні натовпи людей кричали йому у відповідь: «Ніколи! Ніколи! Ніколи!»

Ми запросили дружину Садата – мадам Джехан Садат – виступити головним доповідачем на нашому міжнародному симпозіумі. Я мав честь зустрітися з нею за обідом. Я запитав її, яким було їхнє життя з Анваром Садатом, особливо в той час, коли він виявив ініціативу вирушити до кнесету[11] в Єрусалимі, що зрештою призвело до підписання Кемп-девідських угод.

Вона розповіла, що їй було важко повірити в зміну його переконань, особливо після всього, що він говорив і робив раніше. Ось що вона розповіла.

Стоячи навпроти Садата в житловій частині палацу, вона запитала його:

– Наскільки я розумію, ти збираєшся їхати до Ізраїлю. Це так?

– Так.

– Як ти можеш зробити це після всього того, що говорив?

– Я помилявся, і збираюся вчинити правильно.

– Ти втратиш свій авторитет і підтримку арабського світу.

– Припускаю, що так може статися; але не думаю, що так буде.

– Ти втратиш пост президента в своїй країні.

– Так, це також може статися.

– Ти втратиш своє життя. (І, як ми знаємо, він загинув від кулі екстреміста.)

Він відповів:

– Я не керую своїм життям. Воно не триватиме ані на хвилину довше, ані на хвилину менше, ніж визначено долею.

Вона обійняла його і сказала, що він найкраща людина з-поміж усіх, кого вона знає.

Потім я запитав мадам Садат, що було, коли її чоловік повернувся з Ізраїлю. Вона розповіла, що зазвичай подорож від аеропорту до палацу триває півгодини. Того дня поїздка тривала понад три години. Дороги і вулиці були заповнені сотнями тисяч людей, що радісно вітали Садата, підтримуючи його дії, – тими самими людьми, які тиждень тому пристрасно підтримували абсолютно протилежну позицію. Він вчинив правильно, і вони це знали. Духовний інтелект – це здатність вищого ґатунку, ніж інтелект емоційний. Вони визнали, що неможливо думати і жити незалежно у взаємозалежному світі.

Садат підпорядкував своє его і EQ (соціальну чутливість, співпереживання і соціальні вміння) своєму SQ (совісті), і вислід цього мав резонанс у всьому світі. Його духовний інтелект підняв на новий рівень інші види інтелекту, і він став людиною з надзвичайно високим моральним авторитетом.

Цей шлях до здобуття морального авторитету, самореалізації і впливовості здатні пройти не лише великі світові лідери. Потенціал для отримання простого, величезного і спокійного морального авторитету закладений у кожному з нас.