Читать книгу Історія чемпіонатів Європи з футболу - Тимур Желдак - Страница 16

Шоста група стала найрезультативнішою у відбірковому циклі до ЄВРО-68. Італійці, румуни, швейцарці і кіпріоти (останні, якщо відверто, в якості пасивної сторони) набили у ворота суперників 55 м’ячів в 12 матчах! Більше усіх в цьому відношенні відзначилися футболісти зі збірної Румунії – 18 забитих м’ячів. Щоправда, з них одразу 12 – у ворота кіпріотів. Суперники ж румунів – Італія і Швейцарія – «відвантажили» супротивникам по 17 м’ячів, у тому числі сумарно 14 – самим румунам.

А почалося все з розвеселої гри у Бухаресті, де у складі румунської збірної проти швейцарців дебютував маловідомий тоді нападник Мірча Луческу. Спочатку у своєму клубі Мірча – тоді ще не «Містер» – був правим нападником. Але у збірній Румунії вже був маститий правий нападник Пиркалаб. Тому після виклику в першу команду країни молодий Луческу повинен був за пару тижнів навчитися «вішати» з лівої ноги. Як сам він потім згадував, удари і навіси лівою він відпрацьовував в душовій гуртожитку… Хоч як би там було, а дебют Мірчі за збірну вдався – чотири паси Луческу з його лівого флангу призвели до розгромного рахунку 4:0. Двічі партнери завершували комбінації точними ударами, ще двічі після загострень Луческу суддя призначав пенальті, які чітко реалізував Фрациле. Спробуй скажи після цього, хто ж таки дебютував в ході ЄВРО-68 успішніше – Кройф чи Луческу.

Втім, вже за три тижні в Неаполі веселощі з румунів як рукою зняло. Негостинні італійці почастували збірну Румунії своєю улюбленою стравою – «катеначчо». Термін цей, що найточніше перекладається українською як «забиті двері», заслуговує окремої згадки.

Тактика «катеначчо» виникла як відповідь тактичній схемі 4–2 – 4, коли суперник атакував відразу чотирма нападникими – двома крайніми по бровкам поля (інсайди) і двома центральними (власне форварди). Ефективно протистояти такій потужній атаці (що небезуспішно застосовувалася довгі роки, до слова, і збірною СРСР), дозволяв захист з п’яти чоловік. До традиційних трьох захисників додавалися ще двоє що прикривали безпосередньо бровку і витісняли зі своєї половини поля інсайдів суперника або сковували їхні дії, розташовуючись на краях захисної лінії. Ці захисники, при переході з оборони в атаку, втікаючи вперед першими, дістали назву «вінгери» або «крила». В результаті чисельної переваги перед своїми воротами, один із захисників був позбавлений необхідності йти один в один з кимось із суперників. Він ставав вільним або «ліберо». Частіше за усе ліберо розташовувався позаду лінії з чотирьох своїх колег і мав можливість «підчищати» за партнерами, вільно переміщаючись по ширині поля.

Помилковим є висловлювання, що «катеначчо» з’явилося в Італії і саме на першості 1968 року. Тактика була придумана ще до війни швейцарцем Карлом Раппаном, а в 60-ті узята на озброєння провідними італійськими клубами. Завдяки «катеначчо» спочатку «Мілан», а потім «Інтернаціонале» стали беззастережними лідерами європейського клубного футболу, вигравши за десять років п’ять Кубків Чемпіонів та три Континентальних кубки. Не варто також вважати, що тактика «катеначчо» була властива далеким шістидесятим. Багато італійських клубів, особливо на міжнародній арені продовжують сповідувати цю оборонну модель. Вона ж через сорок років принесла успіх зовсім іншій європейській збірній, а саме Греції. Але це вже зовсім інша історія.

А доки ж італійці, обігравши румун 3:1, продовжили серію своїх перемог матчем на Кіпрі. Нехай їхня перемога (2:0) і виглядала набагато скромніше, ніж розгроми, що вчиняла мирним кіпріотам збірна Румунії, проте, свої два очки вона принесла.

У першому ж матчі швейцарці, що скучили за грою, продемонстрували, що теж не проти порадувати своїх уболівальників великою кількістю забитих м’ячів. Румунам вони відважили їх цілих сім за неповних сімдесят хвилин. Після цього шанси румунів на продовження боротьби в наступному етапі серйозно ніхто не розглядав, тим паче, що через місяць команда Луческу повторно програла італійцям, цього разу удома.

Збірні Швейцарії і Італії, що довгий час йшли без втрат, повинні були з’ясувати стосунки в листопаді-грудні 1967-го. Матч у Берні переможця не виявив: на два голи господарів італійці відповіли двома голами Ріви. А перед самим Різдвом блакитні розгромили Швейцарію 4:0.

А навіщо взагалі, запитаєте ви, італійцям було грати цей відбір? Адже вони, як відомо, були господарями ЄВРО-68. Вся річ у тому, що звична нам система розіграшів, за якої команда-організатор автоматично є учасником фінального турніру, була введена лише у 1980 році, коли число команд-фіналістів зросло до восьми. У шестидесятих же все було навпаки: місце проведення фінального турніру визначалося жеребкуванням серед команд, що потрапили в півфінал. Таким чином, стартувавши восени 1966-го у відбірковому циклі, італійці могли лише мріяти, що прийматимуть фінал. До цього їм треба було зіграти ще немало важких матчів.

Усі матчі групи 6

2 листопада 1966, Бухарест. Румунія – Швейцарія 4:2 (8ʹ Дридя 1:0, 11ʹ – пен., 25ʹ, 38ʹ – пен. Фраціле 2:0, 3:0, 4:0, 53ʹ Кінцль 4:1, 70ʹ Одерматт 4:2).

26 листопада 1966, Неаполь. Італія – Румунія 3:1 (7ʹ Добрин 0:1, 30ʹ Маццола 1:1, 43ʹ ДіПаолі 2:1, 67ʹ Маццола 3:1).

3 грудня 1966, Нікосія. Кіпр – Румунія 1:5 (31ʹ Піридис 1:0, 49ʹ Дридя 1:1, 51ʹ Луческу 1:2, 65ʹ, 74ʹ Фрациле 1:3, 1:4, 82ʹ Дридя 1:5).

22 березня 1967, Нікосія. Кіпр – Італія 0:2 (76ʹ Доменгіні 0:1, 88ʹ Факетті 0:2).

23 квітня 1967, Бухарест. Румунія – Кіпр 7:0 (4ʹ Луческу 1:0, 15ʹ Мартинович 2:0, 24ʹ Думітріу 3:0, 47ʹ Іонеску 4:0, 52ʹ, 77ʹ Думітріу 5:0, 6:0, 86ʹ Іонеску 7:0).

24 травня 1967, Цюріх. Швейцарія – Румунія 7:1 (12ʹ Кінцль 1:0, 15ʹ, 32ʹ Квентін 2:0, 3:0, 47ʹ, 59ʹ Блаттер 4:0, 5:0, 63ʹ Одерматт 6:0, 66ʹ Кінцль 7:0, 70ʹ Добрин 7:1).

25 червня 1967, Бухарест. Румунія – Італія 0:1 (81ʹ Бертіні 0:1).

1 листопада 1967, Козенца. Італія – Кіпр 5:0 (12ʹ, 22ʹ Маццола 1:0, 2:0, 46, 55, 59ʹ Ріва 3:0, 4:0, 5:0).

8 листопада 1967, Лугано. Швейцарія – Кіпр 5:0 (30ʹ Блаттер 1:0, 41ʹ Кінцль 2:0, 55ʹ Блаттер 3:0, 56ʹ – пен. Дюрр 4:0, 72ʹ Одерматт 5:0).

18 листопада 1967, Берн. Швейцарія – Італія 2:2 (34ʹ Квентін 1:0, 66ʹ Ріва 1:1, 68ʹ Кінцль 2:1, 85ʹ – пен. Ріва 2:2).

23 грудня 1967, Кальярі. Італія – Швейцарія 4:0 (3ʹ Маццола 1:0, 13ʹ Ріва 2:0, 45, 67ʹ Доменгіні 3:0, 4:0).

17 лютого 1968, Нікосія. Кіпр – Швейцарія 2:1 (9ʹ Папайоту (автогол) 0:1, 22ʹ Аспру 1:1, 46ʹ Пападопулос 2:1).

Підсумкова таблиця групи 6