Читать книгу Історія чемпіонатів Європи з футболу - Тимур Желдак - Страница 8

У фінального турніру було два фаворити – господарі іспанці та збірна СРСР, яка до того ж мала статус чемпіона Європи. Угорці, при всій повазі, фаворитами не були, а про данців іспанська преса писала, як про випадковість фінального турніру. Жеребкування розвело іспанців і радянську збірну – першій випало відкривати турнір матчем з угорською збірною, другій – можливість проекзаменувати збірну Данії на чолі з Мадсеном.

Матч у Мадриді між іспанцями і угорцями проходив у винятково важких умовах – на дворі було +32, а гру команди почали в 17:00 за місцевим часом. Багато фахівців потім стверджували, що іспанці навмисно вибрали настільки ранній початок матчу, щоб сама погода зіграла їм на руку.

По грі ж молода угорська команда анітрохи не поступалася іменитим господарям. І якщо в першому таймі за всю команду відіграв на вищому рівні голкіпер Сентміхаі – воротар будапештського «Вашаша» відбив у першому таймі 11 (!) ударів у створ воріт, – то у другій половині уже іспанці відчули на собі небезпеку угорських атак.

Іспанці змогли пробити Сентміхаі всього один раз – на 36-й хвилині справжній лідер іспанської збірної Луїс Суарес на замаху обдурив захисників і видав чудовий пас на хід Переда, який вихором увірвався в штрафну і котнув м’яча у сітку повз воротаря.

Однак у другому таймі жарко стало вже в штрафному Іспанії. Спочатку Флоріан Альберт забив чистий гол, скасований арбітром, який вгледів «поза грою», а потім наймолодший у складі угорців Ференц Бене здійснив сольний прорив і зрівняв рахунок.

У фінальному турнірі на першості 1964 було передбачено додатковий час для матчів, в яких за 90 хвилин не було виявлено переможця. Саме угорці стали командою, яка вдосталь «награлася» – кожен матч підопічні Лайоша Баротті грали не 90, а 120 хвилин. Забігаючи наперед, слід визнати, що додатковий час приносив молодим угорцям як радість, так і розчарування, але в обох випадках саме футболісти з берегів Балатону виявлялися краще готові фізично.

Іспанці, які впустили перемогу за 6 хвилин до закінчення основного часу, почали екстра-тайм невпевнено. У перші 15 хвилин просто зобов’язаний був стати героєм своєї країни 19-річний Бене: двічі він отримував м’яч у просто вбивчих позиціях біля воріт Хосе Ірібара, але хвилювання і поспіх не дозволили угорцю вразити ціль. А потім спрацював відомий футбольний закон: «не забиваєш ти – забивають тобі». Іспанці здобули право на кутовий, поспішаючи підійшли до штрафної суперника, Переда подав – і м’яч знайшов голову Амансіо, від якої влетів у ворота. Так в «матчі двох рівних» перемогли господарі, на боці яких була погода, арбітр і 39 тисяч уболівальників на трибунах.

У той час, коли іспанці все ще з’ясовували стосунки з угорцями, в Барселоні на полі «Ноу Камп» вийшли команди СРСР і Данії. Напруженої гри не вийшло – данці виглядали важко, за прудкими Понєдєльником, Численком і Хусаїновим не встигали, а кращий бомбардир відбіркового турніру Мадсен відрізнявся хіба що капітанською пов’язкою. Наприкінці першої 20-хвилинки Воронін після подачі кутового забив ударом в падінні «ножицями», після чого питання про переможця півфіналу було зняте.

До кінця тайму радянська збірна несамовито атакувала ворота суперників – в атаку встигали навіть центральні захисники Шестерньов і Шустіков, – але відзначитися змогла лише одного разу. Це прорив Численка фірмовим ударом в дотик замкнув Понєдєльнік. Після перерви гра не мала особливого малюнку і інтриги, хоча під завісу матчу радянські футболісти і довели рахунок до розгромного. Зробив цей Валентин Іванов з меж штрафного.

Іспанська преса подала перемогу збірної СРСР не надто захоплено – за чотири роки після зірваної Франко зустрічі в Москві відносини Хрущова і Радянського Союзу в цілому з іспанським диктатором особливо не налагодилися. І якщо оглядачі з Італії, Франції чи Англії вказували на високий рівень гри радянської команди, іспанські журналісти підкреслювали саме невисокий рівень гри данців. Як написав тоді тижневик «Футбол», «вони визнавали, що Москва більше Копенгагена, але пояснювали це не тим, що Москва велика, а тим, що Копенгаген маленький».

Щоб зняти питання, команди 21 червня зійшлися на полі «Сантьяго Бернабеу» на очах 120 тисяч уболівальників. Іспанці кинулися в атаку, і, здавалося, їм вдасться тактичний план на гру – відірватися у рахунку і контролювати хід поєдинку. Вже на 6-й хвилині Суарес не став обігрувати один-в-один Шестерньова, а перекинув м’яча тому за спину, а Переда, який увірвався в штрафний, сильно пробив під поперечину. Але вже за мить атакувальний порив іспанців осадив Галімзян Хусаїнов – крайній нападник збірної СРСР зробив ривок метрів на 40, отримав м’яча на хід від Валерія Вороніна, обіграв по ходу одного захисника, а з-під другого пробив у кут воріт Ірібара.

Рахунок 1:1 до восьмої хвилини гри обіцяв не менш бурхливе продовження. Але не всі очікування справджуються. Так і в цій грі швидкий темп з обміном результативними уколами змінився напруженою боротьбою в центрі поля з сумнівною перевагою однієї з сторін, яка не переходила, втім, в небезпечні удари по воротах.

Костянтин Бєсков відрядив в оборону небачену для того часу кількість гравців – п’ять (Шустіков, Шестерньов, Мудрик, Анічкін і Корнєєв), а іспанці, вражені грою у відбірковому турнірі ростовського армійця Понєдєльніка, нещадно штовхали і косили його по всьому полю. Один раз матч навіть був зупинений для надання допомоги нашому форварду (нагадаємо, заміни ще не були передбачені правилами, а грубість на полі вважалася чимось незвичайним).

Гра плавно котилася до додаткового часу, але тут знову, як і у півфіналі, удача посміхнулася господарям. Переда втік з м’ячем по флангу і, вже вибігаючи за лицьову лінію, сильно прострілив у центр штрафного. Ніхто із захисників не вийшов на перехоплення, а Марселіно Мартінес забив м’яч у ворота головою в красивому польоті. Лев Яшин в цей момент також не зміг допомогти команді. «Такоє», як каже один відомий український футбольний фахівець.

А за день до фіналу в Барселоні відбувся матч за третє місце. Здавалося, він проходить при порожніх трибунах – на 120-тисячному «Ноу Камп» зібралося якихось 3870 глядачів! Виснажені півфіналом угорці відкрили рахунок вже на 12-й хвилині зусиллями Бене і мирно тягнули час. Данці з таким приниженням миритися не захотіли і в одній з небагатьох затяжних атак їхній півзахисник Карл Бертельсен добив м’яч у ворота Сентміхаі після того, як воротар невдало відбив простріл з флангу. Угорцям знову довелося грати додатковий час, однак цього разу вони були сильнішими. Характерно, що героєм зустрічі став захисник – гравець будапештського «Ференцвароша» Деже Новак, який до цього в рамках розіграшу другого Кубка Європи не зіграв жодного матчу!

Угорці заслужили свою бронзу, а справжнє визнання до команди Лайоша Баротті прийшло двома місяцями пізніше – збірна Угорщини виграла олімпійський турнір з футболу в Токіо.

Всі матчі фінального турніру

17 червня 1964. Мадрид: 34 713 глядачів. Півфінал. Іспанія – Угорщина 2:1 (д. ч.) (Переда 35ʹ, Амансіо 115ʹ – Бене 84ʹ).

Арбітр – Артур Блаве (Бельгія).

Іспанія: Ірібар, Рівілья, Олівелья (к), Соко, Кальєха, Фусте, Переда, Амансіо, Марселіно Мартінес, Суарес, Лапетра.

Угорщина: Сентміхаі, Матрай, К. Месей, Шароші, І. Надь, Шіпош, Комора, Бене, Альберт, Тічи (к), Феньвеші.

17 червня 1964. Барселона: 38 558 глядачів. Півфінал. СРСР – Данія 3:0 (Воронін 19ʹ, Понєдєльнік 40ʹ, Вал. Іванов 88ʹ).

Арбітр – Кончетто Ло Белло (Італія).

СРСР: Яшин, Мудрик, Шустіков, Шестерньов, Воронін, Анічкін, Численко, Вал. Іванов (к), Понєдєльнік, Гусаров, Хусаїнов.

Данія: Л. Нільсен, Й.-Й. Хансен, К. Хансен, Б. Хансен, Біргер Ларсен, Торстен, Ерлінг Нільсен, К. Бертельсен, У. Мадсен (к), У. Серенсен, Д. Даніельсен.

20 червня 1964. Барселона: 3 869 глядачів. Матч за 3 місце. Угорщина – Данія 3:1 (д. ч.) (Бене 12ʹ, Новак 107ʹ – пен., Новак 111ʹ – Бертельсен 82ʹ).

Арбітр – Даніель Мелле (Швейцарія).

Угорщина: Сентміхаі, Новак, К. Месей, Іхас, Шіпош (к), Шоймоші, Я. Фаркаш, З. Варга, Альберт, Бене, Феньвеші.

Данія: Л. Нільсен, Вольмар, Біргер Ларсен, К. Хансен, Б. Хансен, Ерлінг Нільсен, К. Бертельсен, Торстен, У. Серенсен, У. Мадсен-I (к), Д. Даніельсен.

21 червня 1964. Мадрид: 79 115 глядачів. Фінал. Іспанія – СРСР 2:1 (Переда 7ʹ, Марселіно 84ʹ – Хусаїнов 8ʹ).

Арбітр – Артур Холланд (Англія).

Іспанія: Ірібар, Рівілья, Олівелья (к), Соко, Кальєха, Фусте, Суарес, Переда, Амансіо, Марселіно Мартінес, Лапетра.

СРСР: Яшин, Мудрик, Шустиков, Шестерньов, Анічкін, А. Корнеев, Воронін, Численко, Вал. Іванов (к), Понєдєльнік, Хусаїнов.

Заявка команд-призерів фінального турніру

Збірна Іспанії

Воротарі:

Хосе Ірібар 01.03.1943 «Атлетик» (Більбао).

Сальвадор Садурін 03.04.1941 «Барселона» (Барселона).

Захисники:

Фелісіано Рівілья 21.08.1935 «Атлетіко» (Мадрид).

Фернандо Олівелья 22.06.1936 «Барселона» (Барселона).

Ісасіо Кальєха 08.04.1932 «Атлетіко» (Мадрид).

Северіно Рейха 25.11.1938 «Реал» (Сарагоса).

Ігнасіо Соко 31.07.1939 «Реал» (Мадрид).

Півзахисники:

Франсиско «Гальєго» 03.03.1944 «Севілья» (Севілья).

Луїс Суарес 02.05.1935 «Інтер» (Мілан).

Луїс Дель-Соль 15.04.1935 «Ювентус» (Турин).

Хосе Фусте 14.04.1941 «Барселона» (Барселона).

Хуан Вілья 29.09.1938 «Реал» (Сарагоса).

Франсиско «Пакіто» 14.02.1938 «Валенсія» (Валенсія).

Нападники:

Марселіно Мартінес 29.04.1940 «Реал» (Сарагоса).

Карлос Лапетра 29.11.1938 «Реал» (Сарагоса).

Хесус Переда 15.06.1938 «Барселона» (Барселона).

Амаро Амансіо 17.10.1939 «Реал» (Мадрид).

Педро Сабалья 29.07.1938 «Барселона» (Барселона).

Тренер:

Хосе Вільялонга 12.12.1919.

Збірна СРСР

Воротарі:

Лев Яшин 22.10.1929 «Динамо» (Москва).

Рамаз Урушадзе 17.08.1939 «Торпедо» (Кутаїсі).

Захисники:

Альберт Шестерньов 20.06.1941 ЦСКА (Москва).

Віктор Анічкін 08.12.1941 «Динамо» (Москва).

Едуард Мудрик 18.07.1939 «Динамо» (Москва).

Володимир Глотов 23.01.1937 «Динамо» (Москва).

Олексій Корнєєв 06.02.1939 «Спартак» (Москва).

Віктор Шустіков 28.01.1939 «Торпедо» (Москва).

Анатолій Крутіков 21.09.1933 «Спартак» (Москва).

Півзахисники:

Валерій Воронін 17.07.1939 «Торпедо» (Москва).

Юрій Шикунов 08.12.1939 СКА (Ростов).

Нападники:

Ігор Численко 04.01.1939 «Динамо» (Москва).

Валентин Іванов 19.11.1934 «Торпедо» (Москва).

Віктор Понєдєльнік 22.05.1937 СКА (Ростов-на-Дону).

Галімзян Хусаїнов 27.06.1937 «Спартак» (Москва).

Едуард Малофєєв 02.06.1942 «Динамо» (Мінськ).

Геннадій Гусаров 11.03.1937 «Динамо» (Москва).

Олег Копаєв 28.11.1937 СКА (Ростов-на-Дону).

Тренер:

Костянтин Бєсков 18.11.1920.

Збірна Угорщини

Воротарі:

Антал Сентміхаі 13.06.1939 «Вашаш» (Будапешт).

Йожеф Гелеї 29.06.1938 «Банаж» (Татабанья).

Захисники:

Шандор Матрай 20.02.1932 «Ференцварош» (Будапешт).

Кальман Месей 16.07.1941 «Вашаш» (Будапешт).

Ласло Шароші 27.02.1932 «Вашаш» (Будапешт).

Діжі Новак 03.02.1932 «Ференцварош» (Будапешт).

Кальман Іхас 06.03.1941 «Вашаш» (Будапешт).

Півзахисники:

Іштван Надь 14.04.1939 «МТК» (Будапешт).

Ференц Шіпош 13.10.1932 «Гонвед» (Будапешт).

Ерне Шоймоші 21.06.1940 «Уйпешт» (Будапешт).

Ференц Ноград 15.11.1940 «Гонвед» (Будапешт).

Нападники:

Карою Шандор 26.11.1928 «МТК» (Будапешт).

Лайош Тічи 21.03.1935 «Гонвед» (Будапешт).

Ференц Бене 17.12.1944 «Уйпешт» (Будапешт).

Флоріан Альберт 15.09.1941 «Ференцварош» (Будапешт).

Імре Комора 05.06.1940 «Гонвед» (Будапешт).

Матіас Феньвеші 10.09.1933 «Ференцварош» (Будапешт).

Янош Фаркаш 27.03.1942 «Вашаш» (Будапешт).

Золтан Варга 01.01.1945 «Ференцварош» (Будапешт).

Тренер:

Лайош Баротті 19.08.1914.

Збірна Данії

Воротарі:

Лейф Нільсен 28.05.1942 «Фрем» (Копенгаген).

Свен Раск 14.07.1935 «БК-1909» (Оденсе).

Захисники:

Йенс Хансен 04.01.1939 «Есбьєрг» (Есбьєрг).

Кай Хансен 16.08.1940 «Фрем» (Копенгаген).

Біргер Ларсен 27.03.1942 «Фрем» (Копенгаген).

Бент Хансен 13.09.1933 «БК-1903» (Копенгаген).

Лейф Хартвиг 09.11.1942 «БК-1909» (Оденсе).

Йон Амдісен 08.07.1934 «ОГФ» (Орхус).

Півзахисники:

Ерлінг Нільсен 02.01.1935 «БК-1909» (Оденсе).

Бент Вольмар 08.08.1937 «ОГФ» (Орхус).

Карл Бертельсен 15.11.1937 «Есбьєрг» (Есбьєрг).

Кьельд Торстен 13.05.1940 «ОБ» (Ольборг).

Хельге Йергенсен 17.09.1937 «БК-1903» (Копенгаген).

Нападники:

Уле Мадсен 21.12.1934 «ХІК» (Копенгаген).

Уле Серенсен 25.11.1937 «КБ» (Копенгаген).

Йон Даніельсен 13.07.1939 «БК-1909» (Оденсе).

Том Сендергорд 02.01.1944 «БК-1903» (Копенгаген).

Йерг Расмусен 19.02.1937 «БК-1913» (Оденсе).

Тренер

Поуль Петерсен 11.04.1921.

У відбірному турнірі

Проведено – 50 матчів.

Забито 158 голів (у середньому – 3,16 за матч).

Найбільше глядачів – 1 693 303 (в середньому – 33 866).

Бомбардири фінального турніру – У. Мадсен (Данія) – 11 голів.

Автоголи – 1.

Пенальті – 10.

«Покер» – 1.

«Хет-трики» – 4.

У фінальному турнірі

Проведено – 4 матчі.

Забито 13 голів (у середньому – 3,25 за матч).

Найбільше глядачів – 156 253 (в середньому – 39 063).

Бомбардири фінального турніру – Переда (Іспанія), Ф. Бене, Д. Новак (обидва – Угорщина) – по 2 голи.

Пенальті – 1.

Найстарший гравець фінального турніру – Л. Яшин (СРСР, воротар) – 33 роки 239 днів.

Наймолодший гравець фінального турніру – З. Варга (Угорщина, нападник) – 19 років 171 день.

Символічна збірна фінального турніру (версія УЄФА):

Л. Яшин (СРСР), Рівілья (Іспанія), Олівелья (Іспанія), Соко (Іспанія), Д. Новак (Угорщина), Амансіо (Іспанія), Ф. Бене (Угорщина), Суарес (Іспанія), Ф. Альберт (Угорщина), В. Іванов (СРСР), Переда (Іспанія).