Читать книгу Історія чемпіонатів Європи з футболу - Тимур Желдак - Страница 19

Дійсні чемпіони світу – англійці – останніми закінчили свій відбірковий цикл, але першими вступили у бій на наступній стадії. Слід зазначити, що перед стартом стадії плей-офф УЄФА прийняло доповнення до регламенту, яким вводилося правило гостьового гола, який на випадок рівності показників важив удвічі від домашнього. У разі неможливості застосування подібного правила (типовий випадок – нульова нічия), команди визначали переможця або в додатковому матчі (якщо домовлялися заздалегідь), або шляхом простого жеребкування. Так Чемпіонат Європи 1968 року увійшов до історії, особливо радянського футболу, як «першість, програна монетою».

Але повернемося до наших англійців, тим паче, що сліпа доля була до них не прихильна – чемпіонам світу дісталися в суперники чемпіони Європи. Слід визнати, що збірна Бобі Чарльтона з честю вийшла з ситуації, перемігши як в рідних стінах, так і на виїзді. Безумовно, прикро було прощатися з переможцями попереднього турніру на такій ранній стадії, та не варто забувати, що Іспанія і в чвертьфінал-то потрапила завдяки наполегливості ірландців і самонадіяності чехів. А ось Англія цими двома перемогами підтвердила невипадковість свого чемпіонства на Мундіалі і більш ніж серйозну заявку на Кубок Європи.

Ще більше невипадковою виглядала пара Франція – Югославія. Як ви пам’ятаєте, вісім років тому югослави в півфіналі Кубка Європи обіграли Францію в Парижі. Уся французька преса сурмила про необхідність реваншу, чим дуже «навантажила» самих футболістів. В результаті перший матч, що проходив в Марселі, французи почали обережно, повільно, з оглядкою на власні ворота. Подібна гра проти молодої і швидкої югославської збірної не принесла успіху – за годину гри гості вийшли вперед. Максимум, чого добилися французи перед своєю несамовитою публікою – зусиллями Ді Налло зрівняти рахунок.

Матч у відповідь у Белграді став справжнім «побиттям немовлят». Югослави відкрили рахунок вже на першій хвилині, а до середини першого тайму вели 3:0, на перерву ж команди пішли за переваги 4:1 на користь господарів. У другому таймі збірна Франції також не знайшла ніякої «секретної зброї», а югослави відзначилися ще одного разу – за 10 хвилин до фінального свистка. Подібний розгром навіть для «романтичних» 60-х був подією надзвичайною, тому не дивно, що після цієї гри склад збірної Франції змінився на 90 %.

Найбільш рівні команди зійшлися в протистоянні Болгарія – Італія. Несподівані переможці своєї групи болгари в домашньому матчі начебто і не помітили «катеначчо» італійців, раз по раз розриваючи їхні захисні редути. Були б господарі поточніше – не минути б ще одній з найсильніших збірних світу прочуханки від команди з соцтабору. Але після першого гола Коткова з пенальті італійці відігралися завдяки автоголу Пенєва. І хоча Дерменджиєв і Єков свої моменти в другому таймі використали, верткий Праті на 83 хвилині свою ложку дьогтю до болгарскої бочки меду додав. 3:2 із урахуванням правила «гостьового гола» виявилися пірровою перемогою – ніби болгари і переграли італійців за всіма статтями, а у хлопців з Апеннін лишилася перевага перед грою у відповідь.

Чи з розрахунком на активність і темперамент південних «тіффозі», або ж з якихось інших причин, про які мова піде далі, але італійська федерація в іграх ЄВРО-68 дуже полюбила Неаполь. Саме там команда Італії і завоювала путівку в півфінал, забивши по голу на початку кожного з таймів. А що ж болгари, запитаєте ви? Та нічого – кидалися на «замкнені ворота» і проявляли індивідуальну майстерність, раз по раз угрузаючи в чіпких тенетах італійської оборони.

Останній (як у нашому огляді, так і історично) чвертьфінал звів збірні Угорщини і СРСР. Подібну долю в Країні Рад сприйняли «з почуттям глибокого задоволення», і не випадково – якщо є у світі збірна, з якою команда СРСР грала так часто і так само вдало, то це хіба що Туреччина. Болгари, поляки, чехи зі словаками, не кажучи вже про східних німців і югославів, за будь-якої нагоди намагалися «насолити» «старшому братові». А ось з Угорщиною якось завжди «йшло». «Пройшло» і цього разу, хоча і не без пригод.

Не обійшлося, як стало звичним у збірній Якушина, без виїзного скандалу: увечері перед матчем в номер, де жив форвард збірної Валерій Воронін, прийшов власник фірми «Адідас» Хорст Даслер і кудись повів нашого спортсмена «майже на усю ніч». Пізніше що тільки не приписували радянські газети футболістові – від таємних рекламних контрактів до співпраці з іноземними спецслужбами і бажання втекти з СРСР. Після повернення в Союз Воронін буде з ганьбою звільнений зі збірної як алкоголік, а потім втрапить у ДТП, де дивом залишиться живим. Але це буде восени, а 4 травня на «Непштадіоні» підопічні Якушина виконували невластиву установку «не пропустити». Втім, стараннями голкіпера команди Кавазашвілі пропустили двічі. Як заявив відразу після матчу сам Якушин – у всьому був винен Стрєльцов, який не забив два «вірних гола».

Після приїзду в Москву зі збірної були звільнені Воронін і Стрєльцов. І якщо першого шляхом багатотисячних листів по партійній і спортивній лініях на матч у відповідь вдалося повернути у збірну, то Стрєльцову згадали все – і давню судимість, і нібито непомірність у вживанні алкоголю. Таким чином, найталановитіший футболіст за всю історію СРСР не зіграв на жодному Чемпіонаті світу та на жодному Чемпіонаті Європи, хоча зробив все, аби збірна туди потрапляла.

А потрапила вона туди цього разу виключно «на морально-вольових» – стиснувши зуби і риючи землю, радянські футболісти забили три необхідні м’ячі в «Лужниках» і не пропустили жодного у присутності 103 тисяч уболівальників.

Усі ігри чвертьфіналу

3 квітня 1968, Лондон. Англія – Іспанія 1:0 (84ʹ Б. Чарльтон 1:0).

8 травня 1968, Мадрид: Іспанія – Англія 1:2 (47ʹ Амансіо 1:0, 54ʹ Пітерс 1:1, 81ʹ Хант 1:2).

6 квітня 1968, Софія. Болгарія – Італія 3:2 (11ʹ – пен. Котков 1:0, 60ʹ Пенєв (автогол) 1:1, 66ʹ Дерменджиєв 2:1, 73ʹ Єков 3:1, 83ʹ Праті 3:2).

20 квітня 1968, Неаполь. Італія – Болгарія 2:0 (14ʹ Праті 1:0, 55ʹ Доменгіні 2:0).

6 квітня 1968, Марсель. Франція – Югославія 1:1: (66ʹ Мусемич 0:1, 78ʹ Ді Налло 1:1).

24 квітня 1968, Белград. Югославія – Франція 5:1 (2ʹ І. Петкович 1:0, 13ʹ Мусемич – пен. 2:0, 14ʹ Джаїч 3:0, 23ʹ Ді Налло 3:1, 32ʹ І. Петкович 4:1 79ʹ Мусемич 5:1).

4 травня 1968, Будапешт. Угорщина – СРСР 2:0 (21ʹ Фаркаш 1:0, 85ʹ Гереч 2:0).

11 травня 1968, Москва. СРСР – Угорщина 3:0 (22ʹ Шоймоши (автогол) 1:0, 59ʹ Хурцилава 2:0, 73ʹ Бишовець 3:0).