Читать книгу Дитячi мрiї. Вiршi - Вадим Ферзь - Страница 13

Нарешті наступило літо,

Наповнене духмяним квітом,

Пора, усе, що тільки влітку

Робити треба все, як слід;

Піти і зачинити хвіртку

І зготувать смачний обід.

Жука ще трохи треба вибить

З картоплі нашої, бо з'їсть.

Він на однім кущі не всидить,

Такий непроханий наш гість.

І ось якраз одного разу

Зібрались з хлопцями в похід.

Усе, що нам потрібно, зразу

Ми склали по сумках – і в хід.

Тушонку захопили в банці,

І овочі ще на салат.

І розмістились на полянці,

Все виклали добро те в лад.

Чарує шепіт нас кущів,

А хмари хоровод ведуть.

Під вишнями гудуть хрущі,

А пастухи корів женуть.

А небо, наче ота шуба,

Увесь застлало білий світ,

Синіє, промовля до дуба,

І спекою палахкотить.

Ми довго там бенкетували,

Але іще не працювали,

А вдома всiх чека робота,

Хоча i зна це парубота.

Гусяток за селом пасти,

Тюки з соломою знести,

І ще управитись, як рано,

Зоря червона тихо встане,

Умиє все живе водою

Червоною і вогнянною.

Горять верхи лiсiв яскраво,

Чарують душу різні барви.

Візьму залізний я кілок,

Та й припинать пiду телятко,

І під обід аж на лужок

Прийду його я напувати.

На другий ранок з очерету

Я довгу вудочку зробив,

Наживку вийняв із пакету

І рибку половити сiв.

Сиджу, вдивляюся в красу:

Замкнула обрій гiр шовковiсть,

Лише хвилясту полосу

Вона залишила натомість.

Синiє здалеку ставочок,

Я бачу береги крутiї,

А глибина лякає очi,

І гір верхи в ній зеленіють.

Такий був неповторний ранок!

А потім виплив з-за гір день,

Він мiсяця сховав уламок,

Пар стелиться, немов серпанок,

І чую тихий звук я: «дзень!»

Я десь далеко чую: «дзень»!

Дзвенить неначе сам то день.

Та що ж воно таке дзвенить?

І що синіє так, бринить?

Коли ж за полем оком глядь:

Синенькі дзвоники дзвенять,

Голівки ніжні їх висять.

Чудово і прекрасно так!

Луги, і дзвоники, і мак!

А дзвоники гудуть одно —

Косити терміново треба,

Бо сiнокос вже йде давно,

Косою розмахнусь до неба.

Горить такая спека скpiзь!

І жаром диха неба вись.

Та ми не можемо здаватись,

Косити терміново треба,

І до зими всім готуватись…

Косою розмахнусь до неба!