Читать книгу Дитячi мрiї. Вiршi - Вадим Ферзь - Страница 14

Синіють вершини небес.

Весна радість тихую ллє

На землю. Пропах нею ввесь.

Промінням хмарки вітер б'є.

Десь чую я скрипи колес.

І навіть он білі перини

Снують по веснянних вершинах.

Проміння спадає чудес.

В долині прослалися тіні.

Синіють вершини небес.

А десь уже чуються співи,

Вигукують півні ліниво,

Бо березень йде вже з теплом!

Ще сонце землі не нагріло,

Бо третє сьогодні число.

Під деревом сам я сиджу

І віршика тихо пишу,

А вітер мій одяг здійма.

Вслухаюсь у ніжну весну —

Нiчого дзвiнкiше нема!