Читать книгу Дитячi мрiї. Вiршi - Вадим Ферзь - Страница 19

Дерева гуляють в зеленому гаю.

Туман оксамитовий їх обіймає.

Серпом сіда сонце, з теплом своїм гасне.

За лісом ховає обличечко ясне.

У місячнім сяйві застигли всi мрiї.

Від білого місяця й нічка біліє.

Мов вершник, у далеч вона пролітає.

Тремтить срібло місяця над небокраєм.

Нічний теплий вітер в кущах все шепоче,

Немов гра на арфі малесенький хлопчик.

Замріявсь гайочок під сну синю казку

І сниться весна йому – буйна і ясна.

Веде сич лупатий з совою розмову.

Шепочеться вітер, співа колискову…