Читать книгу Дитячi мрiї. Вiршi - Вадим Ферзь - Страница 4

Синіє вечір за вікном,

З«явились золотисті зорі.

І вітерець махнув крилом,

Гуляє, свище він на волі.

І ось легенький вже туман

Серпанком укриває поле,

За ним, немов козак, курган

Шука свою лихую долю.

Блищить сріблястая роса,

В лугах широких трави косить

Безшумна місячна коса,

А вітер запах трав доносить…

В кущах зайшлися цвіркуни,

А світлячки в траві росяній,

Все гомонять балакуни,

Мигтять, як маяки в тумані.

За лісом манить моря глиб,

Полискують зiрок опали,

Маяк ледь-ледь вже миготить —

Це літня ніч на землю впала.

Блукає сон по-під вікном,

Сузір'я Оріона сяє.

Вже вітер не шумить крилом,

В траву лягає й засинає.