Читать книгу Я мушу мовчати - Вадим Рибачук - Страница 13

Вечір дощ здолав в колоссі,

Зорі ждуть на таємниці.

Ти мені не кажеш досі,

Що тобі я – без різниці.

Хоче вечір бути в слові,

Що для рішень – мало часу.

Ми не є такі ласкаві,

Щоб казати все й відразу.

Ти з пісень говориш фрази,

Я зі сміхом вдавсь до чаю.

Здогад був мій не відразу,

Що тебе ось-ось втрачаю.

Вечір дощ здолав в колоссі,

Зорі ждуть на таємниці.

Я збагнуть не можу досі,

Що були то за дурниці?!