Читать книгу Я мушу мовчати - Вадим Рибачук - Страница 5

Застигла радість на обличчі,

Образ забулись почуття

І я знаходжу в протиріччі

Любов до себе й майбуття.

Не хоче серце болю й кривди,

Що сенс надії змінить в жар,

Стоять тих попелів вже скирти,

А мріявсь шлях по вище хмар.

Зайду у храм – зітру із тиші

Сакральні мрії про дива:

Ми є не кращі і не гірші,

Лиш інших любимо жнива.

В молитвах ніч розгубить злості:

Повз прірву шлях також лежить.

Ми є не ляльки і не гості,

Для рішень маємо лиш мить.

До мрії шлях – не на папері,

Збери той шлях з дрібних зірок.

Біда ввійти не зможе в двері,

Як ти не ступиш хибний крок.

Застигла радість на обличчі,

Образ забулись почуття,

І я знаходжу в протиріччі

Любов до Бога і життя.