Читать книгу Я мушу мовчати - Вадим Рибачук - Страница 17

Зберу багато жнив,

Як взнаєш таємниці,

Що пилко я хранив,

Немов очей зіниці.

Я не боюсь тих сліз,

Що ти проллєш завзято.

Хвалив я все і скрізь…

Чом нишпориш у свято?

Є в мене море справ,

А помочі – дві крихти,

Як горя я пізнав —

Чом тяжко так прибігти?

Чом нишпориш в речах,

Як свято є і друзі?

Ти маєш марний страх,

Чи хочеш по заслузі.

Зберу багато жнив,

Як взнаєш таємниці.

Та як я сльози лив —

Було всім без різниці.