Читать книгу Я мушу мовчати - Вадим Рибачук - Страница 16

Хоче злива прорватись в кімнати

Через скло, де є злості слід.

Я не вмію усе забувати,

Тож мій сум є на цілий світ.

Певен, цілиш ти у вікна навмисно, —

Там не треба багато зусиль.

Я не буду сваритися грізно,

Бо не кажеш мені про свій біль.

Хоче злива прорватись в кімнати,

Я впущу і її, і тебе!

Треба вчитись разом вибачати,

Бо над нами є небо одне.