Читать книгу Дивовижні технології. Дизайн та інтернет речей - Девід Роуз - Страница 10

Попри часті запитання, чи не божевільний він, Дмитро Іцков назвав 2045 рік кінцевим і, на його думку, реалістичним терміном завершення проекту, який газета «The New York Times» описала не менш як «масове виробництво натуралістичних, дешевих аватарів, у які можна завантажити вміст людського мозку разом з усіма найдрібнішими деталями свідомості та особистості»3.

Наразі «Ініціатива 2045» існує переважно лише в уяві молодого російського олігарха Іцкова, проте вона вже почала набувати осяжної форми – форми його власної голови. Робототехнічна компанія створює репродукцію голови та обличчя Іцкова, яку оживлятимуть тридцять шість крихітних моторчиків, призначених для створення людиноподібних виразів. А от завантаження повного вмісту розуму Іцкова буде значно складнішою задачею. Рішучий Іцков вбачає у виробництві повнофункціональних та по-справжньому розумних людських аватарів спосіб згладити численні світові проблеми, зокрема світовий голод і страх. «Ми більше не потребуватимемо притулку, – розповідав Іцков в інтерв’ю «Forbes» 2013 року. – Нам не потрібно буде споживати ресурси, що ми споживаємо тепер. Це тіло не залежатиме від їжі. Охорона здоров’я зосередиться на ремонті нового штучного тіла, а не біологічної системи»4. А щойно повний вміст вашого розуму буде перенесений у нескінченно відновлювану роботизовану істоту, наше бажання жити вічно справдиться5.

У зусиллях Іцкова та багатьох інших футуристів простежуються фантазії та спокуси анімізму – реплікації життя. Чи стане ця технологія врешті-решт основним способом нашої взаємодії з технологією та послугами? Чи продовжимо ми хотіти налагоджувати зв’язки з технологією, якій притаманні людиноподібні риси, навіть в умовах стрімкого поширення екранів та дедалі більшої доступності протезів для зору, звуку та дотику? Гадаю, що так. Саме тому ідея соціального робота така приваблива, проте вона, як і смартфон, глухий кут розвитку людино-машинного інтерфейсу.