Читать книгу Дивовижні технології. Дизайн та інтернет речей - Девід Роуз - Страница 16

Враховуючи останні досягнення робототехніки та приголомшливі обіцянки щодо нового типу людино-комп’ютерної взаємодії, постає питання: чому ж соціальні роботи не постали як основний спосіб нашої взаємодії з технологією?

Мій приятель Корі Кідд з Медіалабораторії заснував компанію під назвою Intuitive Automata з метою вивести на ринок соціального робота, призначеного суто для допомоги людям дотримуватися дієти. Autom приваблива та обізнана, і, на відміну від Roomba та інших роботів, її розробляють і позиціонують як особу жіночої статі. Autom займає місце у вас на кухні, всідаючись на столику біля холодильника. Вона розмовляє з вами про їжу взагалі та ваш раціон зокрема. Вона знає кількість калорій майже в усіх продуктах, надає заохочувальні коментарі та – щоденні! – по-ради щодо дієти, відповідної до ваших даних, і все це за ціну меншу, ніж коштує один сеанс психотерапії.

Autom дуже багатонадійна, проте взаємодія з нею не втілює наше бажання встановлювати з роботами такий же зв’язок, як з людьми, повною мірою. Autom на вигляд як людина, проте замість живота в неї – о ні! – плаский скляний екран. Термінальний Світ телепузиків знову з нами. Autom спілкується лише шляхом виведення тексту на свій екран. Що гірше, для взаємодії з нею потрібно торкатися кнопок. Як наслідок маємо таку собі підставку під iPad з неотенічною головою з великими очима та застиглою усмішкою. Що це: робот з екраном на пузі чи смартфон з милим личком?

Autom сидить у вас на кухні та стежить, що ви їсте. Чи змусять вас такі відносини харчуватися здоровіше?

Autom може бути ефективною в керуванні вагою, бо вона багато знає і розміщується прямо біля холодильника, через що її важко ігнорувати, простягаючи руку до заборонених смаколиків. Утім, загалом же Autom розчаровує, бо не впізнає вас, не розмовляє з вами і не вміє, як Kismet, дивитися на вас своїми оченятами та реагувати на те, що ви пхаєте до рота. Можливо, наступна ітерація розв’яже ці проблеми та додасть інші можливості, скажімо, зв’язок з іншими сенсорами, що допомагатимуть вам відстежувати та керувати своєю фізичною активністю, якістю сну, рівнями стресу та розпорядком дня. Це дозволить Autom значно краще зрозуміти, хто ви є і що вам потрібно робити, щоб схуднути та поздоровішати.

Autom – гарний приклад того, як неймовірно складно створювати правдоподібні та корисні роботизовані системи. Вони крихкі. Вони часто ламаються. Роботи з функцією розпізнавання голосу часто нездатні зрозуміти акценти або ж губляться через фоновий шум. Розпізнавання обличчя часто не працює при слабкому освітленні. Навчальні алгоритми часто необхідно відучувати, а тоді перенавчати.

Виникнення багатьох цих проблем прискорюється через дії користувачів. Стикаючись із новою технологією, люди полюбляють випробовувати її межі, точно як 4-річна дитина намагається випробувати здатності та обмеження себе та світу. Оцінюючи конструкцію нового автомобіля, водії-випробувачі закладатимуть різкі віражі від одного відбійника на краю траси до протилежного, з’ясовуючи, як швидко та чутливо машина реагує на кермо. Усі без винятку дизайнери повинні враховувати ці «випробування відбійником» – які є зовнішні обмеження функціонування виробу? Дизайнери Apple передбачили, що люди захочуть так випробувати Siri. Якщо сказати: «Siri, я тебе кохаю», вона відповість: «Я тебе ціную». Ви запитуєте: «Siri, скільки ти важиш?», а вона в’їдливо відповідає: «Я думала, розмова про тебе». Siri реагує на ці усні випади кмітливо та чарівно, тож, навіть хоча ви свідомі того, що в неї нема ані особистості, ані біографії, ви приймаєте її рівень людяності – достатній для встановлення зв’язку, проте не такий високий, щоб викликати гидливість.

У міру зростання наших навичок у дизайні роботів буде дедалі важче відрізняти людей від гуманоїдів. Шеррі Теркл переконана, що машини не повинні виглядати, як люди, чи здаватися чарівними, саме для того щоб не пробуджувати людських емоцій, а отже, зберегти відмінність між людьми та машинами. Я з нею не згоден. Я свідомий того, що плутанина категорій спричиняє неспокій, що людей тривожить, коли вони не до кінця впевнені, хто їхній бесідник – машина чи людина. Проте я також переконаний, що природна людино-комп’ютерна взаємодія має більше переваг, аніж ризиків.

Коли я вчився в школі, стандартною фразою при розриві було: «Залишімося друзями». Єхидна відповідь звучала так: «Якби мені був потрібен іще один друг, я завів би собаку». З огляду на здатність Facebook та LinkedIn з’єднувати мене з сотнями розірваних зв’язків (вони ж «друзі»), я не відчуваю потреби заводити новий набір штучних друзів, особливо у формі незграбних, подеколи тупуватих і нерідко ламких роботів.

Я волів би мати кращі та чарівніші інструменти.