Читать книгу Дивовижні технології. Дизайн та інтернет речей - Девід Роуз - Страница 14

Чому все це так важливо? Беручи до уваги нашу схильність відгукуватися на неотенію та враховуючи, що нас так легко ввести в оману будь-якій машині, що виявляє навіть лише натяк на особистість, приходимо до ключової проблеми, пов’язаної із соціальними роботами, – теорії моторошної долини.

Хоча ми завжди хотіли мати репліканта, допельгангера, робота, зробленого за нашим образом, що ближчі ми до цієї мети, то менш привабливою вона стає. Якби нам удалося створити ідеального допельгангера-людину, що мав би всі наші комунікаційні навички, логіку, пам’ять та емоційну чуттєвість, це стало б гарним розв’язанням проблеми людино-комп’ютерної взаємодії. Не було б потреби навіть називати це Людино-Комп’ютерним Інтерфейсом. Така машина була б людиною в достатній мірі, щоб наша розробка по факту була Людино-Людським Інтерфейсом.

НЕВІДВОРОТНА ПРОБЛЕМА

теорія моторошної долини передбачає, що ми відкинемо майжелюдських роботів

Проте виявилося, що побудувати людську ксерокопію дуже непросто. 1970 року дослідник робототехніки Масагіро Морі сформулював термін «моторошна долина». Його інтуїтивний здогад полягав у тому, що в міру набуття машиною дедалі більшої людяності, її схожість на людину стає такою великою, що будь-яка недосконалість стає неприйнятною, ба навіть гидкою. Ми без проблем взаємодіємо з промисловими роботами чи C-3PO, бо вони явно зроблені не з плоті та крові. Вони не загрожують і не вводять в оману наше власне самоусвідомлення. З іншого боку, Франкенштейн наближається до рівня людської ксерокопії. Його збудовано переважно з частин людей. Він ходить, розмовляє та здається розумним. Через це його нелюдські компоненти – болти в шиї, шви на чолі та хитка хода – роблять його неприємним. Морі дійшов висновку, що було б великою дурницею створювати роботів, що намагалися б точно наслідувати людей.

Попри всю його гучність, попередження Морі не зупинило анімістів. 2000 року Honda представила робота, якого назвала Asimo, «найдовершенішого робота-гуманоїда у світі», і він топчеться на самому краєчку стрімчака, що нависає над моторошною долиною. Рухи Asimo неймовірно людські. Asimo стрибає на одній нозі та бігає з ураганною швидкістю 9 км/год, на кожному кроці згинаючи коліна та відриваючись від землі. Asimo бере пляшку, відкручує кришечку та наливає воду в склянку. Asimo ходить поміж людей, не зіштовхуючись із ними, потискає руки та природно жестикулює руками й пальцями. Якби не великі кулясті суглоби, що з’єднують ноги Asimo з тулубом, можна було б подумати, що то просто невисока людина, одягнена в пластиковий скафандр. Практично єдине, що залишає Asimo на машинному боці долини, – це обличчя. Його немає; замість нього лише порожня темна панель.

Asimo – чудовий приклад «плутанини категорій». Нам не подобається бути спантеличеними природою створінь, що нас оточують. Ось чому нам важко примиритися з гендерною неоднозначністю (пригадуєте Пета, андрогенного персонажа з шоу «Saturday Night Live»? Саме тому більшість жінок і чоловіків намагаються відрізнятись одне від одного одягом, зачісками, макіяжем, позами та жестикуляціями. Андрогінія розхитує наші стереотипи та спричиняє плутанину категорій та занепокоєння.

Важливе питання: чи захотіли б ви поселити Asimo у себе вдома? Воно (Asimo гендерно нейтральний) займає стільки ж місця, скільки людина (навіть попри те що не врізається у вас), проте нездатне на глибоко людську взаємодію. Воно здатне виконувати завдання, що виглядають приголомшливо для робота, проте елементарні для людини, а отже, навряд чи сильно допоможе по дому. Проте відчуття від взаємодії з таким людиноподібним «живим» роботом достатньо багаті та непереборні, так що Asimo кидає виклик нашому відчуттю людської особливості. Воно примушує нас непокоїтися. Майжелюдськість Asimo викликає почуття недовіри, конкуренції та ніяковості. При всій його схожості на людину, ми не знаємо, як воно поводитиметься. Увесь наш багаторічний досвід спостереження за людьми зводиться нанівець. Чи буде дурницею потиснути йому руку? Якщо підійти надто близько, чи не вдарить він нас у гомілку шматом твердого пластику, що заміняє йому ступню?

Досконалий робот-гуманоїд, андроїд – людська істота в усьому, крім найважливіших елементів: серця, розуму й душі. Теорія моторошної долини пояснює, чому ми радше сформуємо емоційний зв’язок із персонажем «Маппет-шоу», аніж із поганою версією людини (хіба можуть виникнути почуття до манекена для тренування штучного дихання?). Убогість версії людської форми не прощають. Робота-пса чи милого динозаврика на кшталт PLEO не просто прощають – вони здатні зачарувати. Майбутнє роботів: чарівні іграшки на кшталт Фербі, собаки на кшталт Sony AIBO або спеціалізовані роботи на кшталт пилотяга Roomba чи робота для миття підлоги Scooba.