Читать книгу Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології - Едмунд Гусерль - Страница 25

Неясність тут, звичайно, панує і на протилежному боці. Хоча приймають чисте «апріорне» мислення і заразом відхиляють емпіристську тезу; але рефлексійно ясно не усвідомлюють, що існує щось таке, як чисте споглядання, як вид даності, що в ньому сутності первинно дані як предмети цілком так само, як в досвідному спогляданні дані індивідуальні реальності; не розуміють того, що кожне судження на підставі вбачання, а особливо безумовно загальні істини, підпорядковуються поняттю давальної інтуїції, яке має багато диференціацій, насамперед паралельних логічним категоріям[18]. Хоча говорять про очевидність, але замість установити між ним як вбачанням і звичайним баченням сутнісні зв’язки, говорять про «чуття очевидності», що як містичний index verі надає судженню чуттєве забарвлення. Такі концепції можливі лиши доти, доки не навчаються суто споглядально й відповідно до сутностей аналізувати види усвідомлення замість згори створювати про них теорії. Ці удавані чуття очевидності, мисленнєвої необхідності, хоч би як ще його назвали, є нічим іншим, як теоретично винайденими чуттями[19]. Це визнає кожний, хто будь-який випадок очевидності доведе до насправді вбачальної даності та порівняє його з випадком неочевидності того самого змісту судження. Тоді відразу можна помітити, що мовчазна передумова чуттєвої теорії очевидності, а саме, що судження, яке має ту саму психологічну сутність, подеколи чуттєво забарвлене, а подеколи – ні, є ґрунтовно помилковою, ба більше, що той самий вищий шар того самого вислову як суто значливого виразу подеколи поступово має припасовуватися до «ясно вбачальної» інтуїції стану речей, а подеколи як нижчий шар функціонує як геть інший феномен неінтуїтивного, мабуть, цілком заплутаного й неструктурованого усвідомлення стану речей. Тоді у сфері досвіду відмінність між ясним і правильним судженням сприйняття і будь-яким неясним судженням про той самий стан речей так само полягало б лише в тому, що перше супроводжувалося б «чуттям ясності», а друге – ні.