Читать книгу Правознавство - Коллектив авторов - Страница 16

Система права – це сукупність норм права, яка характеризується єдністю, внутрішньою узгодженістю і поділом (диференціацією) її на інститути та галузі права. В основі такого поділу – предмет і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання – це якісно однорідні суспільні відносини, що регулюються правом. Наприклад, предметом регулювання цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини, трудового права – трудові відносини, сімейного права – шлюбно-сімейні відносини тощо. Вирішення питання про предмет правового регулювання пов’язано зі співвідношенням держави і громадянського суспільства. У правовій державі особа в деяких сферах життя (відносини власності, сім’я, духовне життя тощо) будує свої відносини незалежно від держави, а остання обмежує свої функції правовим захистом і стимулюванням розвитку вказаних сфер життєдіяльності людини.

Метод правового регулювання – сукупність юридичних заходів і способів впливу права на суспільні відносини. Метод правового регулювання вказує на:

а) ступінь самостійності суб’єктів, їх правове положення (рівність сторін або відносини влади-підпорядкування);

б) підстави і порядок виникнення прав і обов’язків (із закону, договору, акту застосування норм права і т. ін.);

в) характер санкцій (штрафні чи правопоновлювальні, компенсаційні);

г) способи забезпечення прав (судовий чи адміністративний порядок).

У системі права використовуються два основних методи – імперативний і диспозитивний. Імперативний (владний) метод виходить із правового становища суб’єктів, побудованого на їх субординації, тобто підпорядкованості; точні, конкретні приписи (накази) підвладному суб’єктові; штрафні, каральні санкції. Імперативний метод характерний, наприклад, для адміністративного, кримінального, фінансового права. Диспозитивний метод характеризується рівноправністю сторін, можливістю суб’єктів правових відносин самостійно обирати той чи інший варіант поведінки на основі договору, майновими, правопоновлювальними санкціями. Він поширений у цивільному, сімейному, трудовому праві.

Найбільшим підрозділом у системі права є галузь права – сукупність правових норм, які регулюють якісно однорідні суспільні відносини специфічним методом. Основними галузями права України є:

– конституційне право – сукупність правових норм, яка регулює основи суспільного і державного ладу, закріплює правовий статус особи, форму держави, порядок діяльності вищих органів державної влади і місцевого самоврядування;

– адміністративне право – сукупність правових норм, які регулюють управлінські відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави (визначає систему і повноваження виконавчих органів влади та посадових осіб, поняття та види адміністративних правопорушень тощо);

– цивільне право – сукупність правових норм, які регулюють сферу особистих немайнових та майнових відносин;

– сімейне право – сукупність правових норм, які регулюють відносини в галузі шлюбу й сім’ї, а саме: умови укладення і розірвання шлюбу, особисті немайнові і майнові відносини між членами сім’ї, питання усиновлення, опіки, піклування тощо;

– трудове право – сукупність правових норм, які регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником, зокрема, порядок укладення і розірвання трудового договору, робочий час і час відпочинку, організацію і оплату праці та ін.;

– кримінальне право – сукупність правових норм, які визначають коло суспільно небезпечних діянь (злочинів), види покарань, підстави і принципи кримінальної відповідальності;

– фінансове право – сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі фінансової та бюджетної діяльності держави, банків, інших фінансових установ (порядок формування й розподілу бюджетних коштів, оподаткування, грошового обігу та ін.);

– екологічне право – сукупність правових норм, що встановлюють засоби, форми і порядок охорони навколишнього природного середовища;

– цивільне процесуальне право – сукупність правових норм, які визначають порядок цивільного судочинства (порядок розгляду справ, які виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, природоохоронних правовідносин), а також діяльність господарських судів і нотаріату;

– кримінально-процесуальне право – сукупність правових норм, які регулюють порядок провадження у кримінальних справах під час дізнання, досудового слідства і розгляду справи судом.

Сукупність норм права, які регулюють певний вид (сторону) однорідних суспільних відносин, називається інститутом права. Розрізняють: галузеві (інститут дарування) та міжгалузеві (інститут договору); регулятивні (інститут купівлі-продажу) та охоронні (інститут деліктної відповідальності); матеріальні (інститут спадкування) та процесуальні (інститут притягнення до юридичної відповідальності) інститути права.

Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права (наприклад, спадкове право – підгалузь цивільного права; податкове право – підгалузь фінансового права та ін.).

Систему права можна поділяти на публічне і приватне право. Такий поділ уперше був запропонований ще в Давньому Римі. Відомий римський юрист Ульпіан публічним правом вважав усе те, що стосується інтересів держави, а приватним – те, що служить на користь (інтересам) окремої особи. В публічному праві (конституційне право, адміністративне, кримінальне, фінансове, міжнародне публічне право та ін.) відображуються загальнодержавні чи загальносуспільні інтереси, регулюються відносини між державною владою і громадянами; учасники цих відносин юридично нерівноправні; регулювання здійснюється централізовано, а ініціатива захисту прав належить державі. У приватному праві (цивільне, сімейне, господарське, міжнародне приватне право) відображуються інтереси окремих осіб, регулюються відносини громадян та їх об’єднань між собою; учасники таких відносин юридично рівноправні; регулювання здійснюється децентралізовано, ініціатива захисту прав належить зацікавленій особі.

Поняття «система права» слід відрізняти від понять «правова система» і «система законодавства».

Якщо система права – це внутрішня побудова права і її складовими елементами є інститути, підгалузі та галузі права, то правова система ширша за обсягом і крім системи права містить також юридичну практику, правову політику, правову культуру; правові поняття і принципи; правові установи (правотворчі і правозастосовчі), тобто всю сукупність правових явищ, які існують у суспільстві.

Система законодавства – це зовнішня форма права, сукупність чинних нормативно-правових актів. Структура системи законодавства будується за різними критеріями. За предметом і методом законодавчого регулювання вирізняють галузеву (горизонтальну) структуру законодавства, складовими якої є нормативно-правовий акт, інститут законодавства, галузь законодавства. За юридичною силою нормативно-правового акта виокремлюють ієрархічну (вертикальну) структуру законодавства, до якої включають закони і підзаконні нормативні акти.