Читать книгу Правознавство - Коллектив авторов - Страница 7

Функції держави – це основні напрямки внутрішньої і зовнішньої діяльності держави, в яких виявляються і конкретизуються її сутність і соціальне призначення. Функції держави відображають її еволюцію; послідовність їх виникнення залежить від черговості завдань, які виникають перед суспільством на конкретному етапі історичного розвитку. Функції держави обумовлені реальними економічними можливостями суспільства, рівнем його культурного розвитку, потребами та інтересами населення, національними особливостями, впливом міждержавних відносин, міжнародних норм і принципів на внутрішнє життя держави та іншими чинниками.

Функції держави поділяють:

1) за значенням – на основні, які мають пріоритетне значення в розвитку суспільства (наприклад, екологічна, соціальна), і похідні (допоміжні), що мають супровідний, обслуговуючий характер (функція оподаткування і фінансового контролю);

2) за часом дії – на постійні, що характерні майже для всіх етапів розвитку держави (функція забезпечення правопорядку), та тимчасові, які розраховані на специфічні умови суспільного розвитку і після вирішення конкретних завдань втрачають своє значення (ліквідація наслідків стихійного лиха, надання допомоги іншим державам);

3) за сферами діяльності – на внутрішні, пов’язані з реалізацією політичної влади всередині країни (політична, економічна, соціальна, культурно-освітня, екологічна тощо), та зовнішні, які відображають зовнішню політику держави.

Головним завданням сучасної держави є охорона і захист прав і свобод людини, забезпечення кожному члену суспільства гідних умов існування на засадах свободи, справедливості, солідарності. Функції держави мають бути спрямовані на реалізацію цього завдання.

З-поміж внутрішніх функцій сучасної держави слід виокремити: створення демократичних умов, інститутів для виявлення, враховування і координації інтересів різних соціальних груп суспільства (політична функція); створення умов для розвитку виробництва на основі визнання і захисту різних форм власності (економічна функція); задоволення потреб населення в зайнятості, житлі, охороні здоров’я, соціальному захисті, соціальному страхуванні (соціальна функція); сприяння розвитку науки, освіти, культури (культурно-освітня функція); охорона навколишнього природного середовища (екологічна функція); захист державно-конституційного ладу, забезпечення законності і правопорядку в суспільстві та ін.

До зовнішніх функцій можна віднести захист територіальної цілісності і непорушності кордонів; участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного поділу та інтеграції виробництва і праці; міжнародне культурне співробітництво; участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку, в реалізації міжнародних екологічних і соціальних програм та ін.

Функції держави здійснюються в певних правових формах, під якими слід розуміти однорідну за своїми зовнішніми ознаками (за характером і юридичними наслідками) діяльність державних органів, пов’язану в основному з виданням юридичних актів.

Правовими формами реалізації функцій держави є:

– правотворча діяльність, змістом якої є розробка і прийняття нормативних актів, внесення змін до чинного законодавства, скасування юридичних норм;

– правозастосовча діяльність – владно-організуюча діяльність компетентних органів та посадових осіб, які забезпечують у конкретних життєвих випадках реалізацію юридичних норм суб’єктами права. У правозастосовчій діяльності виокремлюють оперативно-виконавчу (виконавчо-розпорядча робота державних органів, пов’язана з повсякденним вирішенням різних питань управління справами суспільства шляхом видання індивідуально-правових актів, які є підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин) та правоохоронну діяльність (здійснення функцій держави шляхом владної оперативної роботи державних органів, спрямованої на охорону норм права від порушень, захист наданих громадянам суб’єктивних прав і забезпечення покладених на них юридичних обов’язків);

– контрольна діяльність – здійснення дій з нагляду і перевірки виконання та додержання підпорядкованими суб’єктами (організаціями, установами, громадськими об’єднаннями) нормативно-правових актів і попередження правопорушень;

– установча діяльність – формування, ліквідація, реорганізація інститутів влади, органів держави або інших керуючих суб’єктів (наприклад, виборчий процес, пов’язаний зі створенням інститутів державної влади або органів місцевого самоврядування).