Читать книгу Історія речей. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 10

Так, до квартири ми дісталися. Що тепер? Якщо в нас немає ключів, ми… дзвонимо у двері. Згадаймо, звідки взялося в наших будинках це диво. «Прабатьком» дзвоника було важке металеве кільце, що кріпилося на дверях. Колись грюкання ним віщувало: у домі гість. Пізніше «грюкалку» трохи облагородили – тепер на вхідних дверях кріпили спеціальний молоточок. Його прикрашали візерунками, написами, робили у формі голів тварин чи птахів… У ХІХ столітті з’явилися механічні дзвінки. Для того щоб попередити господарів про свій прихід, гість повинен був смикати за шнурок від дзвінка чи крутити гвинт. «Нова ера» в історії цієї домашньої техніки настала в 1900 році. Тоді на Всесвітній виставці у Парижі люди побачили перший винахід знаменитого американського конструктора Едісона – електричний дзвінок. Американець отримав не тільки патент на новинку, але й першу грошову премію. Виставочний же екземпляр дзвінка Едісон подарував королю Англії Едуарду VII. «Диво техніки» встановили у Бекінгемському палаці в Лондоні. Цей дзвінок, до речі, спокійнісінько і без поламок працює й нині…

Отже, ми зайшли до квартири. У приміщенні техніки не бракує. Серед безлічі предметів, завдяки яким людина робить свій побут більш комфортним, є речі, що трапляються в усіх будинках. Отже, познайомимося з цими «знайомими незнайомцями».