Читать книгу Історія речей. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 17

Без чого сучасна людина просто не уявляє свого життя? Звісно, без телевізора! Він став обов’язковим атрибутом домашнього інтер’єру, можна сказати, членом родини. І як це наші предки якось жили без телевізора? Міняються передачі, сам телевізор змінюється, а любов людини до цього дива техніки залишається незмінною.

Власне, цей пристрій ще дуже молодий. Його винайшли зовсім недавно – в минулому столітті. Але прообрази телевізора народилися давно: завдяки народній фантазії герої казок дивилися «передачі на замовлення», поговоривши з яблучком і запустивши цей фрукт бігати по особливій тарілочці. А ще можна було побачити необхідне, домовившись з чарівним дзеркальцем…

Апарат для одночасної передачі зображення і звуку називали по-різному: «електронне око», фототелеграф, телефотограф, електричний телескоп. Принцип дії був такий: обертовий барабан, на якому містився лист з накладеним зображенням, сфокусований на нього промінь світла. Останній відбивався від поверхні барабана, сприймався фотоелементом.

Перші телевізори мали механічне розгорнення. В СРСР передачі велися за допомогою так званого диска Ніпкова. Експериментальний телевізор мав обертовий диск з алюмінію діаметром 300 міліметрів. Розміри кадру, який можна було передати, дорівнювали 28x21 міліметр. Так що перший екран мав розміри… менші за сірникові коробки! Звичайно, згодом він став трохи більший, але… Першим любителям телебачення жилося важко. Передачі почали регулярно виходити в ефір ще в жовтні 1931 року: саме тоді був створений іконоскоп – перша у світі передавальна трубка, телепередавачі працювали, от тільки самих пристроїв для приймання зображення промисловість не випускала! Тоді більшість телевізорів збиралася любителями власноруч, а перешкоди в синхронізації диска усувалися за допомогою… великого пальця: ним просто гальмували оберти.

Екран першого радянського телеприймача механічного телебачення вийшов з конвеєра заводу ім. Козицького в 1935 році. Розміри його становили 3x4 сантиметри… Звичайно, дивитися його було, м’яко кажучи, важкувато.

Досить скоро їм на зміну прийшли чорно-білі телевізори з електронним розгорненням. Перший електронний телевізор народився 1932 року в Америці. Авторами винаходу стали працівники науково-дослідної лабораторії RCA, яку очолював інженер-електронник Володимир Зворикін. За джерело зображення в новій конструкції правили електронно-променеві трубки. Певний час електронне та механічне телебачення існували паралельно. Проте вже в середині 30-х років механічне телебачення остаточно поступилося новій моделі.

Сучасний будинок неможливо уявити без телевізора

В СРСР першими почали працювати московський (на Шаболовці) та Ленінградський телецентри. Це сталося 1938 року. Перші сеанси передач були колективними, бо подивитися їх можна було хіба що в місцевих палацах культури. Крихітний пронизливо-зелений екранчик водночас могли дивитися не більше 15–20 осіб.

Приватні приймачі в країнах колишнього Радянського Союзу з’явилися тільки в 1949 році. Першим з них став телевізор КВН-49. Серед народу він був більш відомий під назвою «Купив – Ввімкнув – Не працює»… Що вдієш, якість тодішніх пристроїв не вражала! Екран новинки мав розміри трохи більші, ніж 10x14 сантиметрів. Рятували глядачів збільшувальні лінзи, наповнені гліцерином чи дистильованою водою: їх встановлювали перед телевізором. Але зображення залишалося більш-менш нормальним тільки для того, хто сидів прямо перед екраном. Усі ж інші відчували себе так, начебто потрапили в якусь «кімнату сміху», завішану кривими дзеркалами. Але мати вдома телевізор означало демонструвати неабиякий рівень добробуту. До того ж сусіди прагнули будь-що заприятелювати з його щасливими власниками. Іноді до кімнати хазяїна телевізора під час трансляції збиралася мало не вся комуналка…

У Сполучених Штатах перший телевізор у широкому продажу з’явився на десять років раніше – у 1939-му. «Настільна» версія приймача при збиранні «одягалася» в шафу ручної роботи. Екран RCA TT був п’ятидюймовим. В СРСР над дизайном телевізорів ніхто не замислювався. На Заході ж швидко збагнули: ця річ стає невід’ємним атрибутом людської оселі, отже, повинна відображувати імідж свого володаря і пасувати до будь-якого інтер’єру. Тож наприкінці 50-х років на прилавках магазинів споживачі побачили моделі так званого «космічного» дизайну, а в 70-х у моді була «відеосфера», створена японськими корпораціями.

На той час стандарт передачі чорно-білого зображення був більш-менш єдиним в усьому світі – відмінність існувала тільки у відстані між частотами передачі зображення і звуку. Це тривало десь до 90-х років минулого століття. Потім на арену вийшли проекційні телевізори. Вони вже мали не тільки електронно-променеву трубку. Улюблені апарати могли бути рідкокристалічними або будуватися на основі мікромеханічного оптичного модулятора. Крім того, популярності швидко набули телевізори на основі рідкокристалічних та TFT-дисплеїв.

Домашній кінотеатр

На сьогодні чорно-білі телевізори стали вже реліквією. Знайти їх дуже важко, бо кольорові пристрої виявилися більш привабливими для споживачів. (Ще б пак! А коли б вам довелося купувати таку річ, що б ви взяли – кольорового красеня чи похмурий ящик?!) Першими телевізорами, які мали дистанційний пульт, на нашому просторі стали імпортні моделі – SONY та PANASONIC. Пізніше і вітчизняні виробники перейняли корисне і комфортне нововведення. Сьогодні існує кілька стандартів кольорового телебачення. До основних систем належать SECAM (поширена в країнах колишнього СРСР та у Франції), PAL (нею користуються громадяни країн Західної Європи, крім жителів Франції), NTSC (вона популярна в Японії і на американському континенті). «Друзі дому» дуже змінилися в наш час: пласкі екрани, високе вирішення, плазмові панелі завтовшки не більше 15 сантиметрів при діагоналі до 60 дюймів, цифрові технології. До речі, у США з 2008 року планують повністю перейти на цифрове телемовлення, а в Росії те саме збираються зробити тільки в 2015-му… Чимало з’являється любителів перегляду телевізійних передач на дуже великому форматі зображення. Їх часто збирають на основі люмінесцентних панелей, так що розмір екрана сучасного «друга родини» може сягати кількох метрів!

…Отакі вони, домашні речі та техніка. Усі ці «діти» людської думки щодня дбають про нас, дають нам змогу відчути комфорт і спокій.