Читать книгу Історія речей. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 20

Технологія виготовлення тканин є однією з найдавніших. Протягом тисячоліть люди обробляли рослини та вовну, отримуючи текстиль. У всякому разі, ще шість тисяч років тому наші далекі предки використовували для цієї мети чотири найважливіших природних волокна: льон, бавовник, шовк та вовну. Археологи довели, що ще на світанку своєї історії люди вміли вирощувати ці волокна і переробляти їх для виготовлення одягу.

Першою рослиною, з якої людство навчилося отримувати текстиль, був льон. У неоліті, що тривав протягом VIII–III тисячоліть до нашої ери, вже пряли і ткали тканини з льону. За п’ять тисяч років до Різдва Христова в Єгипті, у долині Нілу, виготовляли такі тканини вже за поліпшеною технологією. Потім настала черга вовни. Її почали використовувати для створення одягу теж наприкінці неоліту; мешканці багатьох давніх поселень з цією метою розводили овець та кіз. Результати археологічних розкопок дають змогу стверджувати, що за чотири тисячі років до нашої ери люди вже мали у своєму «гардеробі» ткані вовняні речі. Перші з них, схоже, з’явилися завдяки майстрам Стародавньої Месопотамії (вона лежала в долині Євфрату). А «законодавцями моди» вовняних виробів були перси. У Стародавньому Вавилоні теж вирощували овець і виготовляли з їхньої вовни тонкі та м’які на дотик тканини. Було це ще в 3500 році до нашої ери.

Нарешті, люди звернули свою увагу і на бавовник. Перше матеріальне свідчення про створення текстильних бавовняних речей належить до тисячного року до нашої ери: саме цим роком датується знахідка археологів, які робили розкопки давнього поселення в Iндії. Однак дослідники твердять, що єгиптяни користувалися бавовником ще за кілька тисяч років до того. Що ж, почекаємо нових свідчень! А ось уже з Iндії купці поширили моду на бавовняний текстиль. Невдовзі цю рослину вирощували на Близькому Сході, в Центральній Азії, в Китаї.

Одяг, штори, постільна білизна – все це зроблено з тканини

Взагалі, бавовняні тканини поставили перед дослідниками безліч питань, відповідей на які поки що не знайдено. Однією з таємниць розвитку людської цивілізації є, зокрема, те, що вирощувати бавовник, прясти його і ткати тканину з таких ниток почали майже водночас на різних континентах: в Азії і в Південній Америці (у країні інків – Перу). Причому інки робили тканину такої якості та колористичного оформлення, що вона не поступається найкращим сучасним зразкам! Не менш якісними, до речі, виявилися і єгипетські тканини, датовані 2500 роком до нашої ери… Мумії, наприклад, єгиптяни обгортали широкими бавовняними стрічками, щільність яких 540 ниток на один дюйм. Для порівняння: найкращі сучасні англійські тканини мають густину не більше 350 ниток на дюйм. До речі, одна зі стандартних сучасних назв бавовняного текстилю – коттон – теж має давнє походження і утворилася з арабського позначення тканини цього типу.

Минали роки, і людство почало шукати нові можливості для урізноманітнення свого гардеробу. Оскільки наші предки мали вже у своєму розпорядженні зручний, теплий і функціональний одяг, перед ними постало поняття витонченості. I тоді на арену моди вийшов шовк…

Вважається, що батьківщиною шовкових тканин є Китай. Згідно з легендою, імператриця Хен Лінг Чі, яка жила приблизно за 2600 років до нашої ери, перша відкрила шовкове волокно. Трапилося це випадково: жінка просто впустила кокон у гарячу воду, той розм’як, і нитки почали відділятися одна від одної. Тоді, можна сказати, і народилася найдавніша культура виготовлення тонких і прозорих, як повітря, тканин. I хоча більшість дослідників вважають цю історію лише легендою, шовк дійсно «народився» у Китаї чи в іншій країні Далекого Сходу приблизно за 3000 років до нашої ери. Надалі технологія виробництва постійно вдосконалювалася, і вже в 1400 році до нашої ери шовкові тканини різних видів та одяг із них стали предметами повсякденного побуту.

Надалі виробництво текстилю постійно зростало. Людство створило численні барвники, навчилося прикрашати тканини малюнками та шиттям. А в 1507 році відбувся переворот у технології ткацтва: Леонардо да Вінчі винайшов механічну прядку. До речі, через дев’ять років він подарував нам іще один винахід – механічну швидкісну прядку, що стала першим у світі пристроєм для безперервного прядіння. Бобинна прядка з’явилася в арсеналі текстильних машин 1533 року. Цікаво, що її винахідник, німець Йохим Юрген, позичив свою ідею знову-таки з ескізу да Вінчі…

У 1588 році розпочалася ера трикотажу: саме тоді Вільям Лін сконструював першу у світі трикотажну (в’язальну) машину. Згодом, коли пар замінив м’язову силу, виробництво тканин значно збільшилося. У кожній країні розвиток текстильного виробництва почав набирати обертів…