Читать книгу Історія речей. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 13

Колись кухня асоціювалася в людини з вогнищем і яскравим веселим полум’ям. Пізніше такий романтичний для нас елемент кухні замінили більш прозаїчною, але зручнішою піччю, яка працювала на дровах, а згодом – на вугіллі. Газова плитка здавалася господаркам взагалі фантастикою! Допоки не з’явилися електричні моделі…

Нині на наших кухнях поряд з електроплитами майже завжди можна побачити електричні чайник та каструлі. Взагалі, «серце» кожної оселі сьогодні обладнано величезною купою пристроїв. Недарма працівники італійського концерну «Сочьєта дженералє італьяна Здісон ді злектричита», який випустив першу електроплиту, безапеляційно твердили: краще один раз натиснути на кнопку, ніж постійно крутити ручки механізмів, – тож людство просто зобов’язано прийти до рішення користуватися в побуті виключно електромашинами.

Уявіть собі, що якихось півстоліття тому люди готували їжу на примусах. А не замерзнути в приміщенні восени чи взимку можна було, лише протопивши добряче дровами чи вугіллям пічку… Сьогодні нам достатньо повернути ручку й піднести сірника до конфорки чи натиснути на пару кнопок. Але як же люди прийшли до такого рівня комфорту?

Плита для готування їжі, можна сказати, належить до найдавнішої побутової техніки у світі. Колись дуже давно наші пращури вирішили, що готувати на відкритому полум’ї не дуже зручно і почали запікати продукти харчування в спеціальних ямах, одразу значно підвищивши свій господарсько-культурний тип. Потім на допомогу господаркам прийшла первісна пічка. Жінки одразу збагнули, скільки переваг має новий пристрій: і часу на приготування використовується менше, і їжу можна урізноманітнювати, і тепло в помешканні зберігається. І взагалі, вдома одразу стало затишніше. З тих пір пічка, звичайно, дуже змінилася, ставши не тільки помічницею, але й окрасою кухні. Щоправда, сам процес приготування їжі не дуже змінився: так само нагрівається плита, від неї гріється посуд (каструля, чайник чи сковорідка), а вже потім починається процес обробки продуктів. Хіба що нові моделі легко чистяться, мають конфорки швидкого розігріву, в їхніх духовках ніколи нічого не пригоряє.

І все ж таки навіть найсучасніші плити багатьом споживачам здаються непрактичними, неекономними, а приготування їжі на них – надто довгим. Саме для тих, хто постійно кудись поспішає, свого часу були створені мікрохвильові печі. В них використовується принципово інший метод обробки продуктів за допомогою понадвисокочастотних хвиль.

Цікаво, що мікрохвильова піч стала результатом… військових розробок! Автором ідеї був американський інженер Персі Спенсер, що працював на компанію «Рейтеон». Власне, винахід народився з веління долі: Спенсер випробовував магнетрон (основний елемент короткохвильових радіолокаційних станцій); інженер, який часто не встигав пообідати через те, що надто захоплювався дослідами, у цей день прихопив із собою плитку шоколаду. Раптом він помітив, що шоколад чомусь швидко почав танути. Тоді Спенсер поклав на прилад зернятка кукурудзи, а потім взагалі спробував… приготувати на ньому яєчню!

У грудні 1945 року інженер запатентував свій винахід. Перша у світі мікрохвильова піч Radarange була випущена ще через два роки. А в 1949 році в Америці розпочався масовий випуск дітища Спенсера. Щоправда, ці печі спочатку використовували для швидкого розморожування продуктів і були призначені тільки для військових. Але після кількох удосконалень конструкції в них уже готували їжу. Минуло небагато часу, і на початку 60-х років в США звичайні домогосподарки «відкрили» для себе це диво техніки. Тепер приготувати обід чи вечерю стало можливим за дуже короткий час. При цьому корисні елементи в продуктах у цій печі краще зберігаються. Посуд у ній сильно не нагрівається, на кухні не стоять пахощі і дим, для розігріву не потрібні олії, які, перегріваючись, додають до страв канцерогенні речовини. До того ж використання мікрохвильового пристрою дає змогу значно економити на електроенергії порівняно зі звичайною електроплитою.