Читать книгу Історія речей. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 15

Скажіть, що б ми з вами робили, якби не було праски? Колись давно речі, які зім’ялися, туго намотували на спеціальні валики великого діаметра і прокочували по дошці. Змогли б ви отак щоранку готуватися до виходу з дому? Отже, ще одна річ, яку слід згадати в нашій книжці, – праска.

Предок нашої електричної помічниці, що зовнішньо нагадує скоріше фантастичний і трохи хижий корабель, відливався з чавуну. Важенна річ, яку підняти можна було хіба що двома руками (та й то за умови міцного здоров’я!), нагрівалася до необхідної температури на звичайнісінькій пічці. А якщо хазяйка її перегрівала… ну що ж, виробники не давали гарантії, що річ лишиться неушкодженою! Щоправда, прасування чавунною «гантелею» мало свої плюси. По-перше, під її вагою розгладжувалися всі зморшки. По-друге, чавун довго віддає тепло, отже, прасувати можна довго.

Але жінкам потроху треба було ставати важкоатлетами. Нарешті, інженерна думка звернулася і до праски. Замість важкого монолиту у продажу почали з’являтися порожні моделі. Всередині у них було місце для «пального»: такі праски «топили» вугіллям. Бачили, як у старих фільмах хазяйка помахує праскою? То вона роздмухує всередині неї жар. Мінусів така конструкція мала дуже багато, тож наприкінці XIX століття виробники почали випускати керосинові, газові та спиртові моделі. Користуватися ними було не дуже й легко! І ось, нарешті, з’явилися електричні праски. Спочатку вони не мали зволожувачів та терморегуляторів, але жінкам вони здавалися вершиною досконалості. Згодом хазяйки знову почали вередувати і… коли б ваша прапрабабуся побачила, якою технікою орудує її нащадок, вона б злякалася. А для того щоб розібратися в усіх пристроях праски, їй знадобився б не один тиждень…