Читать книгу Історія речей. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 21

Ця тканина варта того, щоб поговорити про неї окремо. Нині гардероб майже всіх людей містить у собі вироби з цієї практичної та зручної тканини. Брюки, сорочки, куртки, жилети, комбінезони, спідниці, сарафани, сукні, сумки і навіть взуття – чого тільки не випускає сучасна промисловість з джинсу! А починалося все так…

У 1850 році на американському Заході з’явився переселенець з Баварії, якому судилося зробити справжній переворот у світі моди. Леві Страус привіз із собою білу і незвичайно міцну тканину для вітрил, яка називалася «денім» (її виготовляли у Німі). Німець хотів продати тканину фабрикантам, які виготовляли намети. Але білий колір їх не влаштовував, і денім почали фарбувати в більш практичний – індиго. При цьому фарбували тканину в Генуї, і з англійської вимови назви цього міста народилася нова назва – «джине».

Однак трапилася ще одна прикрість: шахтарям, на яких розраховував Страус, намети були не дуже потрібні. Та їм дуже бракувало… міцних штанів! I тоді підприємець швидко зметикував і відкрив у 1860 році фірму, яка шила робітникам одяг, спочатку в Сакраменто, а потім і в Сан-Франциско. Коли ж на Заході розпочалася «золота лихоманка», шукачі золота оцінили вироби Страуса: штани з нової тканини стали в пригоді, бо не пропускали пилу та бруду, довго не зношувалися, їх було легко прати, і вони швидко сохли. Слідом за старателями «штани від Леві» почали купувати фермери.

До речі, ідея використання деніму для пошиття одягу належить ще комусь з соратників Наполеона. Першими форму з вітрильного полотна випробували французькі артилеристи. Надалі Страус замінив вітрильне полотно на діагональ, яка мала саржеве плетення і була трохи м’якшою на дотик.

Свого остаточного і звичного для нас вигляду «штани від Леві» набули тільки 1873 року – саме тоді їх прикрасили металеві клепки. Цікаво, що їх придумав виходець з Прибалтики, невадський швець Джейкоб (Яків) Девіс. За допомогою металу він просто зробив шви й кишені штанів для золотошукачів та шахтарів ще міцнішими. У 1872 році Девіс надіслав листа Страусу (невадець купував тканину у «винахідника» джинсів). Річ у тім, що шевцю для отримання патенту на ідею використання металевих клепок в одязі бракувало… 68 доларів! Тому Девіс запропонував Страусу запатентувати свій винахід разом. Той погодився, і компаньйони 20 травня 1873 року отримали документ за № 139121. Відтоді Девіс переїхав до Каліфорнії і почав випускати «панталони» чи «поясні комбінезони» (саме таку кумедну назву мали перші джинси) фірми Levi Strauss & С^о. Поступово вироби змінювалися, набуваючи все більш привабливого для споживачів вигляду, і нарешті перетворилися на знамениту 501-шу модель, яка здійснила переворот у світі моди…

От тільки чітко визначити, хто ж із компаньйонів був автором дизайну цих штанів, неможливо, оскільки всі документи загинули під час землетрусу й пожежі, які майже знищили Сан-Франциско в 1906 році.

Минуло зовсім небагато часу, і світ убрався у джинсові речі. Вони стали для багатьох своєрідним символом зручності й свободи, поступово «окупувавши» гардероби не тільки чоловіків, але й жінок та дітей. Згодом у фірми Levi’s з’явилося багато конкурентів, найбільш впливовими з яких стали Lee і Wrangler. Вони принесли у світ джинсової моди свої знахідки: застібку-«блискавку», кольорову строчку, моделі для жінок тощо.

Нині різноманітність моделей виробів з джинсу вражає. Далеко в минулому залишилися підкреслена простота і функціональність. Незмінною залишилася тільки тканина…