Читать книгу Моральні листи до Луцилія. Том I - Луций Анней Сенека - Страница 25

Сенека вітає Луцилія!

(1) Тебе тривожить, – пишеш ти, – розв’язання тяжби, якою погрожує тобі лють супротивника; і ти вважаєш, що я буду тебе переконувати, щоб ти розраховував на краще і втішався приємною надією. Бо яка потреба накликати біду і передбачати все, що нам і так скоро доведеться витерпіти, навіщо зараз псувати собі життя страхом перед майбутнім? Глупо, звичайно, почуватися нещасним через те, що коли-небудь станеш нещасним. Та я поведу тебе до безтурботності іншим шляхом.

(2) Якщо ти хочеш позбутися усілякої тривоги, уяви собі, що те, що лякає тебе, станеться неодмінно, а якою б не була біда, знайди їй мірило і зваж свій страх. Тоді ти напевно зрозумієш, що нещастя, якого ти боїшся, або не таке велике, або не таке тривале в часі.

(3) Недовго знайти і приклади, які зміцнять тебе: кожне століття дає їх. До чого б твоя пам’ять не звернулася – в нашій державі чи на чужині – ти знайдеш душі, великі або завдяки природній силі, або завдяки вдосконаленню. Якщо тебе буде засуджено, хіба чекає на тебе щось важче, аніж вигнання чи в’язниця? Чи є що-небудь страшніше, ніж тортури під вогнем, ніж загибель? Візьми будь-яке з цих страшних речей і назви тих, хто ними зневажив: тобі доведеться не шукати імена, а вибирати.

(4) Рутілій переніс своє засудження так, ніби найважчою була йому суддівська несправедливість. Метелл переносив вигнання мужньо, а Рутілій навіть охоче. Перший подарував своє повернення республіці, другий відмовив в ньому Суллі, якому тоді ні в чому не відмовляли. Сократ вів бесіди і у в’язниці, а коли йому обіцяли влаштувати втечу, він не захотів піти і залишився, щоб позбавити людей від страху перед двома найважчими речами – смертю і в’язницею.

(5) Муцій поклав руку на вогонь. Жахлива мука, коли тебе палять, та ще жахливіша вона, коли ти сам себе палиш. Ти бачиш, як людина неначитана, не озброєна для боротьби зі смертю і болем ніякими настановами, але яка зміцнює себе лише воїнською стійкістю, сама себе карає за невдачу! Він стоїть і дивиться, як з його руки на ворожу жаровню падають краплі, і не прибирає її, згорілу до кісток, поки ворог не відносить вогонь. Він міг би діяти в чужому стані з більшим успіхом, та з більшою мужністю не міг. Дивись-но, доблесть гарячіше намагається прийняти удар на себе, аніж жорстокість – нанести його, і Порсенна швидше пробачив Муцію намір убити його, ніж Муцій пробачив собі за те, що не убив.

(6) «Ці історії, – скажеш ти, – співані-переспівані у всіх школах! Коли справа дійде до зневаги до смерті, ти почнеш розповідати мені про Катона». – А чому б мені і не розповісти, як він тієї останньої ночі читав Платона, поклавши в узголів’ї меч? Про два види зброї потурбувався він у крайній біді: про один – щоб померти охоче, про другий – щоб померти будь-якої миті. Він облаштував справи і вирішив діяти так, щоб нікому не вдалося ні убити Катона, ні врятувати.

(7) І, діставши меч, який до того дня беріг не заплямованим кров’ю, він сказав: «Ти нічого не досягла, фортуно, вчинивши перепони усім моїм починанням! Не за свою свободу я бився, а за свободу батьківщини, не заради того був таким упертим, щоб жити вільним, а заради того, щоб жити серед вільних. А тепер, коли такі плачевні справи роду людського, Катону пора йти у безпечне місце».

(8) І він наніс собі смертельну рану. А коли лікарі перев’язали її, він, що майже стік кров’ю, залишився без сил, та зберіг всю мужність, у гніві не тільки на Цезаря, а й на себе, відкрив собі рану голими руками і навіть не закричав, а силою викинув з грудей свою благородну душу, яка зневажала будь-яку владу.

(9) Я підбираю ці приклади не для вправ розуму, а щоб підбадьорити тебе і зміцнити проти того, що здається страшнішим від усього. Ще легше вдасться мені це, коли я покажу тобі, що не тільки мужні зневажали цю мить розлуки з душею, а й люди зазвичай малодушні тут не поступалися відважним. Так, Сципіон, тесть Гнея Помпея, віднесений противним вітром до берегів Африки, побачивши, що його корабель захоплений ворогами, пронизав себе мечем, а на запитання, де начальник, відповів: «З начальником все добре!»