Читать книгу Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя - Нік Вуйчич - Страница 14

Певна річ, я не знаю всіх відповідей. Не уявляю, з яким болем і проблемами доводиться стикатися вам. Я прийшов у цей світ калікою, та я ніколи не зазнавав болю насильства або нехтування. Мені ніколи не доводилося переживати біль зруйнованої сім’ї. Я ніколи не втрачав батька, матір, брата чи сестру. У світі багато проблем, які мене обійшли. Я певен, що моє життя в тисячу разів легше за життя багатьох людей. У мить, коли я озирнувся і побачив над натовпом Деніела, я збагнув, що сталося диво, про яке я молився все життя. Бог не зробив дива для мене. Але він зробив мене дивом для маленького Деніела.

Мені було двадцять чотири роки, коли відбулася ця зустріч. Увечері мене обійняла матір хлопчика, Патті, і сказала, що наша зустріч стала для неї кроком у майбутнє. Їй здалося, що вона обіймає власного дорослого сина.

«Ви не уявляєте, – сказала вона. – Я молилася, щоб Бог послав мені знак того, що Він не забуває мене і мого сина. Ви – диво. Ви – наше диво!».

Найдивовижніше, що тієї неділі мої батьки летіли з Австралії, щоб провідати мене – вперше за той рік, що я прожив у Сполучених Штатах. За пару днів мої мама і тато зустрілися з Деніелом і його батьками. Повірте, їм було про що поговорити!

Кріс і Патті вважали мене благословенням для Деніела, але мої батьки стали справжнім благословенням для них самих. Хто краще за моїх батька і маму зміг би розповісти їм про те, як ростити і виховувати дитину без рук і ніг? Ми могли дати цим людям не тільки надію, а й справжні докази того, що Деніел матиме змогу жити майже нормальним життям, і ще відкриє в собі таланти, якими ділитиметься з людьми. Ми змогли передати свій досвід, надихнути і підтримати їх. Ми довели їм, що життя без кінцівок може бути цілком щасливим.

Та й Деніел став благословенням для мене. Він дав мені значно більше, ніж я йому, оскільки був сповнений сил і радості. І це стало для мене ще однією, геть несподіваною нагородою.