Читать книгу Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя - Нік Вуйчич - Страница 16

Мав щастя отримати чимало таких листів. Тепер я дивуюсь, що в дитинстві не вмів радіти власному життю, не здатен був збагачувати життя інших людей. Можливо, ви тільки шукаєте сенс життя. Та я вважаю, що ви його не знайдете без служіння людям. Кожен із нас сподівається з користю застосувати свої таланти і знання, а не лише заради сплати поточних рахунків.

Хоч ми й розуміємо, що матеріальні успіхи не несуть духовного багатства, але в сучасному світі нам все ще потрібно нагадувати про те, що самореалізація – це аж ніяк не накопичення багатства. Дуже часто люди у дивний спосіб намагаються досягти самореалізації. Одні вижлуктують цілу упаковку пива. Інші пробують наркотики. Хтось робить пластичні операції, щоб відповідати сумнівним стандартам краси. Люди все своє життя присвячують досягненню успіху, але за мить падають з Олімпу. Та найбільш чутливі розуміють, що легких шляхів до довгого і міцного щастя не існує. Якщо присвятитисвоє життя отриманню короткочасних насолод, то і задоволення буде нетривким. Ви завжди отримуєте те, за що платите – сьогодні прийшло, завтра пішло.

Життя – це не володіння, а буття. Ви можете оточити себе всім, що тільки можна купити за гроші, і залишатися нещасним у людському сенсі слова. Я знав людей з чудовими тілами, яким і не снилося те щастя, яке відчував я. Під час своїх поїздок я бачив цілком щасливих людей в нетрях Мумбая і африканських сиротинцях. І траплялися мені нещасні люди в багатих містах і маєтках, що коштували мільйони.

Чому так відбувається?

Істинне задоволення можна отримати лише тоді, коли цілком використовуються ваші таланти і жага. Тільки тоді ви почуватиметеся справжньою людиною. Не піддавайтеся спокусі пристраститися до матеріального. Мрії мають бути пов’язані не з ідеальним будинком, наймоднішим одягом або найсучаснішою автівкою. Думка про те, що отримання чогось матеріального принесе щастя, є поширеною помилкою. Якщо ви шукатимете щастя в матеріальних предметах, то вам ніколи його не знайти.

Роззирніться довкола. Зазирніть углиб себе.

В дитинстві я думав, що коли б Бог дав мені руки і ноги, то я був би щасливий до скону. І цю мрію важко вважати егоїзмом, оскільки руки і ноги є майже у всіх. Тепер, як ви вже знаєте, я навчився бути щасливим і потрібним людям без допомоги додаткових «пристосувань». І в цьому мені допоміг Деніел. Спілкування з ним і його сім’єю нагадало мені, для чого мене послано на цю землю.

Як тільки батьки приїхали до Каліфорнії, ми зустрілися з родиною Деніела. Це було щось особливе. Ми кілька годин розмовляли, порівнювали наш досвід, обговорювали, як вирішити проблеми, які чигають на цю дитину. Між нами одразу ж склалися близькі стосунки, зберігаються вони й донині.

Приблизно через рік після нашої першої зустрічі ми побачилися знову. Батьки Деніела сказали, що лікарі вважають, ніби він не зможе користуватися спеціальним інвалідним візком на кшталт мого.

«Чому? – здивувався я. – Я почав користуватися інвалідним візком у тому ж віці, що й він».

На доказ своїх слів, виліз із візка і запропонував Деніелу зайняти моє місце. Він чудово впорався з джойстиком. І йому сподобалося! Він чудово справлявся з візком. Завдяки нашому приїзду Деніел довів батькам, що зможе впоратися з візком. І це був один із численних плюсів нашого знайомства. Я знав, що посланий на цю землю заради хлопчика. Мені судилося освітити його шлях, ділячись власним досвідом. Не можу передати вам те захоплення, яке я відчув, коли став наставником Деніела.

Того ж дня ми зробили йому винятковий подарунок, але він зробив мені ще кращий – я відчув власну потрібність і найглибше задоволення. З цим відчуттям ніщо не зрівняється: ні придбання найсучаснішої автівки, ні купівля розкішного будинку. Ніщо не зрівняється з відчуттям виконання Божого промислу. Головне в житті – віддавати. Спілкуючись з Деніелом і його батьками, мої батьки розповіли, що вони дуже боялися, аби я не втопився у ванній – я ж бо не мав ні рук, ні ніг, щоб утриматися на плаву. Вони дуже обережно купали мене в дитинстві. Потім батько став обережно підтримувати мене у воді, показуючи, що я можу плавати. Згодом я знайшов впевненість у власних силах і зрозумів, що можу триматися на воді, поки у легенях вистачить повітря. Я навіть навчився користуватися своєю крихітною ступнею, щоб рухатися у воді. Уявіть, як боялися батьки, занурюючи мене в воду. Уявіть їхнє здивування, коли я виявився затятим купальником і кидався в будь-яке водоймище.

Ми розповіли про це батькам Деніела, а згодом із задоволенням довідалися, що однією з перших хлопчикових фраз стала: «Хочу плавати, як Нік!». Сьогодні Деніел чудово плаває. Годі передати вам захоплення, яке охопило мене, коли я про це довідався. Думка про те, що мій досвід допомагає Деніелу, надає сенсу моєму життю. Навіть якби моя історія більше нікого не зачіпала, ось цього Деніелового бажання «плавати, як Нік», було б досить для того, щоб моє життя і труднощі, які мені довелося подолати, мали сенс.

Розуміння сенсу життя – ось що важливо! Ви теж можете зробити свій внесок. Можливо, сьогодні ви ще не розумієте цього. Та коли це було б не так, вас не було б на цій планеті. Я напевно знаю, що Господь не помиляється. Він робить дива. І я – одне з таких див. Ви теж.