Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 24

Весна немов на гойдалці

Літа туди-сюди.

То нас теплом порадує,

То знову холоди.

То сонцем в очі бризкає,

То хмарок нажене,

Та, сподіваюсь, гойдалка

Ця скоро вже мине.

І скоро вже ранесенько

Плесне в вікно блакить,

І день новий піднесено

Піснями задзвенить.