Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 27

Все довкола снігом забілило…

То, виходить, що весни нема?

Лиш асфальтних вулиць чорне тіло

Нам шепоче: «Це вже не зима!

Не лякайтесь снігу, ради Бога,

Сонечко його розтопить вмить!

Бо весну, що вийшла на дорогу,

Неможливо ні за що спинить!»