Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 29

Пригорнувшись, за плечі обняти

І на вушко щось ніжне шепнути,

Зрозуміти, як значить багато

Буть коханою просто почутим.

Заглянути у сяючі очі

І побачити усміх легенький,

І відчути, як щастям жіночим

Під долонею тьохне серденько.

Заспіває, здіймаючи груди,

Щоб зірватись на ноті високій…

Хай у вас, милі, все оце буде:

Ніжність, пристрасть, кохання і спокій.

Почуттів життєдайная сила

Хай наповнює знову і знову.

Вам усім, неймовірно красивим,

Миру, щастя, достатку й любові.