Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 38

Скажіть-но, друзі, чи таке бувало?

Бо я скажу: «Такого не було,

Щоб в середині квітня так буяло,

Так пишно зеленіло все й цвіло».

Колись в селі чекали Миколая,

Щоб розпочати справжній вже посів.

І в травні ще морозило, я знаю,

Бо в ті часи я був уже, я жив.

Лиш на початку травня ще несміло

Колись листочки виглядали в світ.

Життя природу, як і нас, змінило —

Чимало з тих часів минуло літ.

Тому й у квітні літечко стрічаєм.

До цього якось вже звикаєм ми.

Лише спитати хочу: «Хто з вас знає,

Як скоро ми позбавимось зими?»