Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 66

Я дякую тобі, мій друже Львове,

За ці травневі три святкові дні.

Вони були по-справжньому чудові

Й сподобались, мабуть, не лиш мені.

Тебе я в різні пори пам’ятаю,

Та ти найкращий в пору весняну.

Пора додому… І собі бажаю

З тобою стріть ще не одну весну.