Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 87

Тьохнув, немов сердечко, ранок нового дня.

Вітер ладна уздечку сонячного коня…

День уже весь в напрузі, наче дроти, гуде.

Хай він щасливо, друзі, нині для вас пройде.