Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 78

Похмуре небо низько висне,

Неначе зовсім не весна.

Сезон дерев цвітіння вийшов —

Цвіте одна лиш бузина.

Хоча і літа ще немає,

Весни зосталось дві доби,

Однак воно вже наступає —

Он, кажуть, що пішли гриби.

Дозріли в лісі вже суниці,

І трави косять косарі.

А літо зайде у світлицю

Вже післязавтра, на зорі.