Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 77
В’яже весна теплий день перевеслами…
«Я відчиняю двері в ніч…»
ОглавлениеЯ відчиняю двері в ніч,
Іще травневу і вологу,
У небо, де мільйоном свіч
Горять зірки, мов очі Бога.
У ту безмежну далину
Порівняно із нашим світом…
І, проводжаючи весну,
Готуюся зустрітись з літом.
