Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 11

Перш ніж копнути глибше, я хотів би проілюструвати природу проблеми, яку ми обговорюємо, чудовим короткометражним фільмом «Макс і Макс» (Max & Max). Це вигадана історія про мисливського пса Макса і Макса – працівника служби підтримки клієнтів. Це також історія про боса на ім’я містер Гарольд, який заправляє своїми працівниками, зокрема і щойно взятим на роботу Максом, так само, як керує собакою Максом. Події цього короткометражного фільму розгортаються на робочому місці. Але пам’ятайте, що кожен має власне робоче місце. Для студентів, вчителів та адміністраторів це навчальний заклад. Для багатьох це місце в бізнес-структурі, громаді або на державній службі. Для сім’ї – вдома. А для інших – в общині, церкві, синагозі або мечеті. Отже, йдеться не лише про працю, а й про стосунки і взаємодію людей, об’єднаних спільною метою. Я пропоную вам уявити собі будь-яке інше місце, замість зазначеного у фільмі, і уявити себе і свої взаємини з оточенням.

Люди надзвичайно подібні, тому відгукуються на цей фільм, уявляючи свою роботу й особисте життя. Я запрошую вас подивитися «Макс і Макс» зараз, завітавши на веб-сайт www.The8Habit.com/offers і обравши цей фільм у меню.

Зараз обміркуйте переглянутий фільм. Макс, як і більшість із нас, влаштувавшись на нову роботу, сповнений ініціативи, ентузіазму і запалу. Коли він ініціює більш турботливий підхід до роботи служби підтримки клієнтів, містер Гарольд починає його лаяти і ставить на місце. Максом керують на кожному кроці і контролюють його так, що врешті зломлюють його силу духу, він боїться кожного кроку, втрачає бачення своєї мети, потенціал і свободу вибору. Він втрачає свій голос. Він обіцяє собі ніколи більше не брати на себе ініціативу. Макс-людина стає абсолютно підвладним містеру Гарольду і врешті починає нагадувати Макса-собаку – просто очікує на наступну команду. Можливо, у вас виникне спокуса звинуватити у виникненні проблеми містера Гарольда, але зауважте, що наш бос розглядає його так само, як Макса-пса. Такі стосунки, наче ендемія, поширені у всій компанії. Корпоративна культура побудована на співзалежності. Ніхто не поривається стати лідером (ініціативним і впливовим), тому що кожен вважає лідерство посадовою функцією.

Правда криється в тому, що більшість організацій не надто відрізняються від тієї, де трудяться Макс і містер Гарольд. Навіть найкращі організації, в яких мені доводилося працювати протягом останніх сорока років, мають вдосталь проблем. Біль від цих проблем і випробувань стає ще гострішим, зважаючи на зміни, які відбуваються у світі. Так само як у фільмі «Макс і Макс», ці випробування можна поділити на три категорії: організаційні, міжособистісні й особисті.

На організаційному рівні філософія контрольованого управління орієнтується на досягнення певних показників, передбачає існування систем обміну інформацією та звітності, премії за результати праці, тренінги персоналу та інші ключові аспекти праці, які придушують талант людини та її голос. Ця філософія контролю сягає корінням в індустріальну епоху і перетворилася на панівний спосіб мислення багатьох наділених владою керівників у всіх галузях і професіях. Ще раз наголошую: я називаю це предметним способом мислення індустріальної епохи.

На міжособистісному рівні більшість організацій так само співзалежні. Там панує фундаментальний дефіцит довіри і багатьом працівникам бракує вмінь і системного мислення, щоб використати власну автентичність оригінальним, творчим способом. Хоча така система організацій і практика менеджменту через контроль значною мірою призводять до виникнення цієї співзалежності, проблема пов’язана також із тим фактом, що більшість людей зростали в середовищі, де їх порівнювали з іншими вдома і в школі, доводилося змагатися у спорті й на роботі. А це потужні знаряддя впливу для формування менталітету дефіциту, тому багатьом людям важко по-справжньому щиро радіти успіхам інших.

Якщо йдеться про особистий рівень, у цих організаціях працює вдосталь яскравих, талановитих, творчих особистостей на кожному рівні, які почуваються скутими, недооціненими і зневіреними. Вони розчаровані й не вірять у те, що здатні змінити ситуацію.