Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 12

Джон Ґарднер якось сказав: «У багатьох „хворих“ організаціях розвинулася функціональна сліпота до їхніх власних недоліків. Вони потерпають не тому, що не можуть вирішити свої проблеми, а тому, що не бачать їх». А. Ейнштейн сказав про це так: «Ті значні проблеми, з якими ми стикаємося, не можуть бути вирішені на тому ж рівні мислення, на якому ми знаходилися, коли їх створювали».

Ці твердження підкреслюють одну з найглибших істин, що відкрилася мені: якщо ви хочете досягнути незначних, покрокових змін і дещо вдосконалитися, працюйте над методами праці, ставленням або настановами. Але якщо ви хочете здійснити значний, квантовий стрибок, працюйте над парадигмами. Слово «парадигма» походить від грецького слова paradeigma і спочатку було науковим терміном, проте сьогодні широко застосовується на позначення «сприйняття», «припущення», «теорії», «системи координат», тобто призми, крізь яку ми сприймаємо світ. Це наче карта території або міста. Якщо вона неправильна, не важливо, скільки зусиль ви докладаєте, аби доїхати до місця призначення, і наскільки позитивно мислите, – ви все одно заблукаєте. Якщо ж карта точна, вам знадобляться увага і правильний підхід. Але не навпаки.

Наприклад, як намагалися зцілити людей у часи середньовіччя? Кровопусканням. Якою була парадигма? У крові містяться шкідливі речовини, тож позбудьмося їх. Отже якщо ви не сумніваєтеся в істинності цієї парадигми, то що ви робите? Пускаєте ще більше крові. Робите це швидше. Робите безболісніше. Застосовуєте до кровопускання систему загального управління якістю або методику «Шість сигма»[5]. Організовуєте статистичний контроль якості, проводите аналіз потенційних проблем і шляхів їх вирішення. Робите стратегічне дослідження економічної доцільності і впроваджуєте блискучі маркетингові плани, аби рекламувати себе: «У нас найвисокоякісніший центр кровопускання світового рівня!» Або, можливо, проводите певний час разом із колегами в горах і дозволяєте їм пострибати зі скель із парашутом, обіймаючи одне одного, аби вони, повернувшись до центру кровопускання в лікарні, працювали з більшою любов’ю й довірою. Або ви, можливо, збираєте співробітників у гарячій лазні, аби вони розкривали одне одному душу, отримуючи навички щирого спілкування. Ви, мабуть, навіть навчаєте ваших пацієнтів і співробітників позитивного мислення, аби оптимізувати позитивну енергію під час кровопускання.

Ви можете собі уявити, що сталося, коли було доведено бактеріальну теорію, – коли Земмельвейс в Угорщині, Пастер у Франції та інші дослідники емпіричних гіпотез виявили, що основною причиною захворювань є бактерії? Це відразу пояснило, чому жінки хотіли, аби пологи в них приймали акушерки. Вони були чистіші. Вони милися. Це пояснило, чому на бойовищах більше людей гинуло від стафілокока, аніж від куль. Хвороби поширювали мікроби. Бактеріальна теорія відкрила нові площини для досліджень. Вона й дотепер залишається провідною в сфері охорони здоров’я.

Ось сила правильної парадигми. Вона пояснює, а потім скеровує. Проте проблема в тому, що парадигми, як і традиції, не поспішають помирати. Помилкові парадигми існують століттями після того, як знайдена краща парадигма. Наприклад, хоча в історичних працях пишуть, що Джордж Вашинґтон помер від інфекції горла, він, імовірно, помер від кровопускання. Набряк горла вказує на іншу причину. Тоді панівною була парадигма, яка визнавала, що шкідливі речовини містяться в крові, протягом двадцяти чотирьох годин йому спустили декілька пінт крові. Нам із вами радять не здавати більше однієї пінти[6] крові протягом двох місяців, якщо ми почуваємося добре.

Нова епоха розумової праці базується на новій парадигмі, яка докорінно відрізняється від «предметної» парадигми індустріальної епохи. Назвімо її парадигмою цілісної особистості.