Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 8

Ми є свідками однієї з найістотніших змін в історії людства. Пітер Друкер[4], один із найбільших теоретиків менеджменту нашого часу, говорить про це так:

«За декілька сотень років, коли історію нашого часу описуватимуть з віддаленої в часі перспективи, ймовірно, найважливішою подією історики вважатимуть аж ніяк не розвиток технологій, не Інтернет і не електронну комерцію. Нею стане безпрецедентна зміна умов людського існування. Уперше – без перебільшення – у швидко помножуваної значної кількості людей є вибір. Уперше їм доводиться керувати своїм життям.

І суспільство абсолютно до цього не готове».

Аби зрозуміти основну проблему і глибокий зміст пророчої заяви Друкера, ми повинні насамперед поглянути на історичний контекст, а саме на п’ять епох голосу цивілізації: по-перше, на епоху мисливця/збирача; по-друге, на сільськогосподарську епоху; по-третє, на індустріальну епоху; по-четверте, на епоху інформації/працівника розумової сфери; і, нарешті, на епоху мудрості, що зароджується.

Уявіть на мить, що ви повернулися назад у минуле і стали мисливцем і збирачем їжі. Щодня ви виходите з луком і стрілами або з каменями і палицями, аби добути їжу для своєї сім’ї. Це все, що ви будь-коли знали, вміли і робили для виживання. А тепер уявіть, що з’являється якась людина, яка намагається переконати вас стати, як вона висловлюється, «фермером». Як, на вашу думку, ви зреагуєте?

Ви бачите, як людина виходить надвір, копирсається в землі і кидає в ґрунт маленькі насінини, але нічого не відбувається; ви спостерігаєте за тим, як вона поливає ґрунт і виполює бур’яни, і знову нічого не відбувається. Але врешті-решт ви бачите значний урожай. Ви зауважуєте, що цей «фермер» отримує в п’ятдесят разів більше, ніж ви полюванням та збиранням, а вас вважають одним із найкращих. Що ви робитимете? Імовірно, скажете собі: «Навіть якби я захотів, то не зможу впоратися із цим. У мене немає потрібних умінь та інструментів». Ви просто не знатимете, яким чином виконувати таку роботу.

З часом ви відзначаєте, що фермер стає надзвичайно продуктивним, рівень його доходів дозволяє йому відправити своїх дітей навчатися і відкрити перед ними чудові перспективи. А ви заледве виживаєте. Поступово ви втягуєтеся в інтенсивний процес і опановуєте науку фермерства. Ви виховуєте своїх дітей і внуків як фермерів. Саме так все і відбувалося у ранню добу нашої історії. Питома вага мисливців і збирачів якоїсь миті скоротилася більш ніж на 90 %; вони втратили свої робочі місця.

Рис. 2.1

Зі зміною кількох поколінь настає індустріальна епоха. Люди будують фабрики й отримують спеціалізовану освіту, вчаться розподіляти обов’язки і масштабуватися, а також досягати максимальної ефективності завдяки використанню конвеєрної лінії. Продуктивність індустріальної епохи стає в п’ятдесят разів вища, ніж продуктивність епохи родинного фермерства. Тепер уявіть, що ви на цей момент фермер і маєте виробництво, яке приносить дохід у п’ятдесят разів вищий за прибуток мисливця і збирача. І от ви несподівано дізнаєтеся про появу індустріальної фабрики, продуктивність якої в п’ятдесят разів перевищує здобуток родинної ферми. Що ви скажете? Можливо, ви позаздрите або навіть відчуєте загрозу. Або замислитеся над тим, що вам потрібно, аби стати повноправним гравцем індустріальної епохи. А потрібні вам цілком нові навички і знаряддя. І найважливіше – вам необхідна нова система поглядів – новий спосіб мислення. Факти свідчать, що фабрики індустріальної епохи виробляли в п’ятдесят разів більше за сімейні ферми, і з часом кількість фермерів скоротилася на 90 %. Ті фермери, яким удалося втримати свої господарства на плаву, прийняли концепцію індустріальної епохи і організували індустріалізовані ферми. Нині лише 3 % населення Сполучених Штатів займаються фермерством, виробляючи більшість продуктів харчування для всієї країни та значної частини світу.

Чи вірите ви, що епоха інформації/працівника розумової сфери, в якій ми живемо, за показниками продуктивності перевершить індустріальну епоху в п’ятдесят разів? Я впевнений, що це так. Ми лише починаємо бачити це. Продуктивність збільшиться в п’ятдесят разів – не в два, не в три і навіть не вдесятеро, а в п’ятдесят разів. Натан Мірволд, колишній директор із технологій компанії Microsoft, говорить про це явище так: «Провідні розробники програмного забезпечення продуктивніші за розробників середнього рівня не в 10, і не в 100, і навіть не в 1000, а в 10 000 разів».

Якість розумової праці така важлива, бо вивільнення її потенціалу надає організаціям виняткову можливість для створення цінності. Якщо це правда, лише замисліться про важливість розвитку потенціалу ваших дітей. Інтелектуальна праця збільшує прибуток від усіх інших інвестицій, зроблених організацією або сім’єю. По суті, працівники розумової сфери є сполучною ланкою між рештою інвестицій організації. Вони забезпечують сфокусованість, творчість і максимальний прибуток від цих інвестицій для ефективнішого досягнення цілей організації.

Чи вірите ви, що епоха працівника розумової сфери зрештою призведе до скорочення робочої сили індустріальної епохи на 90 %? Я в це вірю. Нинішні тенденції аутсорсингу і безробіття – лише верхівка айсберга. Насправді ці тенденції стали дуже гострими політичними питаннями. Проте правда криється в тому, що більшість втрат робочих місць в індустріальну епоху мало залежать від політики уряду й угод про вільну торгівлю, а переважно є наслідком драматичних змін у нашій економіці, яка трансформується під натиском епохи працівника розумової сфери. Ви вважаєте, що сучасним працівникам страшно вчитися новому способу мислення, новим умінням і опановувати нові знаряддя праці? Уявіть, що для цього потрібно. Уявіть, що потрібно вам, аби стати повноправним гравцем у цій новій епосі. Уявіть, що необхідно змінити у вашій організації.

Друкер порівнює індустріальну епоху – епоху фізичної праці – із сучасною епохою працівника розумової сфери таким чином:

Найважливішим і по-справжньому унікальним досягненням менеджменту XX століття стало п’ятдесятиразове зростання продуктивності ПРАЦІВНИКА ФІЗИЧНОЇ ПРАЦІ в промисловості.

Найважливішим внеском, який менеджмент повинен зробити в XXI столітті, стане подібне збільшення продуктивності ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРАЦІ й ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА.

Найкоштовнішим активом компанії XX століття було її виробниче устаткування. Найкоштовнішим активом організації XXI століття, як бізнесу, так і некомерційних структур, стануть її інтелектуальні працівники і їхня продуктивність.

Видатний історик Арнольд Тойнбі говорив, що історію суспільства і його інститутів можна легко звести до шести слів: «Ніщо не минає швидше за успіх». Іншими словами, якщо перед вами стоїть новий виклик і ваша відповідь врівноважує цей виклик, це можна назвати успіхом. Але, щойно перед вами постане новий виклик, стара відповідь, що одного разу виявилася успішною, може бути вже не ефективною. Ось чому ця ситуація називається невдачею. Ми живемо в епоху працівника розумової сфери, проте керуємо роботою своїх організацій у спосіб, характерний для індустріальної епохи, який у зародку придушує вивільнення людського потенціалу. Голос, по суті, недоречний. Це приголомшливе відкриття. Спосіб мислення часів індустріальної епохи, який дотепер домінує в робочому середовищі, просто не діє в епоху працівника розумової сфери і нової економіки. Правда в тому, що люди принесли цей спосіб мислення, що ґрунтується на тотальному контролі, до себе додому. Отож він часто домінує в нашій манері спілкування, в подружніх стосунках і в тому, як ми намагаємося виховувати, мотивувати і дисциплінувати своїх дітей.