Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 14

Отже, який зв’язок між парадигмою контролю «предмета» (нецілісної людини), яка домінує в сучасному робочому середовищі, і нездатністю менеджерів і організацій надихати своїх працівників на добровільне виявлення своїх талантів і бажання зробити внесок у спільну справу? Відповідь проста. Люди роблять вибір. Свідомо чи підсвідомо, вони вирішують, наскільки віддаватися роботі, залежно від того, як до них ставляться, і залежно від їхнього хисту до використання всіх чотирьох складників своєї природи. Цей вибір може бути різним – від протесту або звільнення з місця роботи до творчого запалу.

Тепер замисліться на мить, який із шести варіантів, зазначених на рис. 2.4, – протест або звільнення, зловтішний послух, добровільне підпорядкування, дружня співпраця, щира прихильність чи творчий запал – ви оберете для кожного з п’яти наведених сценаріїв.

Перший сценарій: до вас ставляться несправедливо. У вашій організації чимало інтриг; у ній панує кумівство; система оплати праці не здається вам чесною і адекватною; ваша власна зарплатня не цілком відповідає вашому внеску в загальну справу. Яким буде ваш вибір?

Другий сценарій: вам платять достатньо, але ставляться до вас недоброзичливо. Вас не поважають; ставлення до вас непослідовне, упереджене, примхливе, можливо, найчастіше продиктоване настроєм вашого боса. Яким буде ваш вибір?

Рис. 2.4

Третій сценарій: вам платять справедливо і ставляться до вас добре, проте ваша думка нікого не цікавить. Іншими словами, цінують ваше тіло і серце, але не розум. Яким буде ваш вибір?

Четвертий сценарій: тепер припустімо, що вам справедливо платять (тіло), ставляться до вас доброзичливо (серце), цінують вашу креативність (розум), але просять викопати яму, а потім знову її засипати, або готувати звіти, які ніхто не читатиме і не використовуватиме. Іншими словами, ваша робота безглузда (дух). Яким буде ваш вибір?

Рис. 2.5

П’ятий сценарій: ваша робота справедливо оплачується, ставляться до вас добре, ви креативно заглиблені в роботу, наповнену сенсом, проте навколо вас панує брехня й обдурювання клієнтів та постачальників, а також інших співробітників (душа). Яким буде ваш вибір?

Тепер зверніть увагу, що ми розглянули всі чотири складові парадигми цілісної особистості – тіло, розум, серце і душу (душу, яка розривається на дві частини – безглуздою працею і безпринципністю її виконання). Річ у тім, що якщо ви нехтуєте будь-якою з чотирьох складових людської натури, ви перетворюєте людину на бездушний предмет, а що ви робите з речами? Їх потрібно контролювати, наставляти і мотивувати методом бича і калача.

Я ставлю ці п’ять запитань у різних аудиторіях по всьому світі і майже неминуче отримую відповіді, які підходять останнім трьом категоріям, – люди воліють протестувати або звільнитися, демонструють зловтішний послух (тобто виконують накази, але сподіваються, що в результаті нічого не вийде), або, у кращому разі, виявляють добровільну покору. Але в сучасну епоху інформації/розумової праці лише цілісна особистість, яку поважають на цілісній роботі – якій справедливо платять, до якої доброзичливо ставляться, чиї здібності творчо використовуються і якій уможливили служіння людським потребам на засадах моральності (рис. 2.5) – обирає один із трьох варіантів – дружню співпрацю, щиру прихильність або творчий запал (рис. 2.4).

Індивідуальність – це доля.

Ви вже починаєте розуміти, що основні проблеми на робочих місцях і способи їхнього вирішення криються в сучасній парадигмі людської природи? Ви усвідомлюєте, що розв’язок багатьох наших родинних і суспільних спірних питань також лежить у цій парадигмі? Ота «предметна» парадигма індустріальної епохи і всі методи, які випливають із неї, є сучасним еквівалентом кровопускання. Далі, починаючи з розділу 6, буде подано детальний опис чотирьох хронічних проблем організацій, спричинених зневагою до чотирьох складників людської природи, і вказано шляхи їхнього подолання, що базуються на чотирьох ролях лідера. Однак спочатку ми розглянемо індивідуальну реакцію на біль і проблеми, про які йшлося вище.