Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 17

Глибоко в душі у кожного з нас існує прагнення жити життям, сповненим величі, і залишити по собі свій внесок у світі – бути по-справжньому потрібним, здійснити справжні зміни. Ми можемо сумніватися в собі й у своїй здатності до такого життя, але я хочу, аби ви знали про моє глибоке переконання в тому, що ви здатні жити таким життям. У вас є потенціал. Він є у всіх нас. Це право дане людському роду від народження.

Якось я зустрівся з командиром військової бази, який по-справжньому горів бажанням докорінно змінити культуру своєї організації. Він відслужив уже понад тридцять років, мав звання полковника і цього року міг вийти у відставку. Після декількох місяців тренінгів, які він проводив у своїй організації, я запитав його, чому він вирішив залишитися й ініціювати зміни, заради яких доведеться боротися з надзвичайно сильними традиціями, бездіяльністю, байдужістю і браком довіри. Я навіть сказав йому: «Ви можете розслабитися. Ви можете з почестями піти у відставку. На вашу честь організують урочисті банкети. Ваші рідні і колеги гідно вшанують вас».

Він спохмурнів, замовк надовго, а потім вирішив поділитися зі мною дуже особистими, майже священними переживаннями. Він розповів, що нещодавно помер його батько. Незадовго до смерті батько покликав свою дружину і сина-полковника, аби попрощатися з ними. Він насилу говорив. Дружина постійно схлипувала; син нахилився до батька, і той прошепотів йому на вухо: «Сину, не проживи своє життя так, як я. Я неправильно чинив із тобою і з твоєю матір’ю і ніколи не намагався нічого змінити. Сину, пообіцяй мені, що ти не житимеш так, як я».

Це були останні слова, які полковник почув від свого батька, який невдовзі по тому помер. Але він сприйняв їх як найцінніший дарунок у спадок, який тільки міг залишити йому батько. Він одразу вирішив, що прагнутиме змін – у кожній сфері свого життя.

Пізніше полковник сказав мені по секрету, що він планував вийти у відставку і відпочити. Власне, він таємно сподівався, що його наступник буде не таким успішним, яким був він, і це стане очевидним для всіх. Проте після свого прозріння під час розмови з батьком він вирішив не лише взяти на себе роль каталізатора змін і вибудувати принципи міцного лідерства в культурі свого підрозділу, а й подбати про те, аби його наступник став успішнішим за нього. Прагнучи впровадити ці принципи лідерства в структури, системи і процедури своєї організації, він збільшував імовірність того, що його здобутки переходитимуть від одного покоління лідерів до іншого.

Потім він сказав, що до тієї розмови з батьком він свідомо обирав легшу дорогу, виконуючи, по суті, роль охоронця традицій минулого, і життя посередності. Проте завдяки своєму батьку він зважився стати на шлях величі, важливого життєвого внеску і значущості – той шлях, який насправді приводить до змін.

Кожен із нас може свідомо відмовитися від життя посередності й жити заради досягнення величі – вдома, на роботі і в суспільстві. Незалежно від того, як складаються обставини, таке рішення може прийняти кожен із нас – ця велич може знаходити вияв у демонстрації дивовижної сили духу під час боротьби з невиліковною хворобою; або в покращенні життя дитини, яка завдяки нам почне вірити у власну значущість і потенціал; або у прийнятті ролі каталізатора змін в організації чи ініціатора зрушень у суспільстві. Усі ми здатні стати на шлях величного життя або навіть простіше – зробити один день не просто хорошим, а великим. Не важливо, скільки часу ми йшли життєвим шляхом до посередності, ми можемо завжди змінити напрям. Завжди. Це ніколи не пізно. Ми можемо знайти свій голос.

Щойно ви обрали «оту, якою менш ходили» дорогу. Аби знайти свій голос, вам потрібно:

1. Знайти свій голос, дійшовши до розуміння своєї справжньої суті – яку я називаю трьома дивовижними вродженими дарами (розділ 4), – і розвивати й послідовно використовувати інтелектуальні здібності, пов’язані з кожною з чотирьох складових вашої натури.

2. Видобути свій голос, культивуючи вищі прояви людського інтелекту – бачення, дисципліну, пристрасть і сумління (розділ 5).